НАБИВАЧ

НАБИВА́Ч, а, ч., діал.

1. Палиця, якою в млинах набивають борошно в мішки.

2. Бондарський інструмент для набивання обручів на діжку.

НАБИВА́Ч, а, ч., спец. Той, хто займається набиванням чого-небудь. Набивач патронів.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 13.

Наби́вач, ча, м.

1) Палка, которой въ мельницахъ набиваютъ муку въ мѣшки. Новомоск. у.

2) Бондарскій инструментъ для набиванія обруча на бочку. Сумск. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 463.