МУЛИТИ

МУ́ЛИТИ див. му́ляти.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 825.

Му́лити, лю, лиш, гл.

1) Жать, давить, тереть. І червоні чоботи мулять. Ном. № 1998. Чобіт мулить ногу, подушка мулить в голову. Ном. № 11310.

2) Не давать покою. Се то йому худобина мулить. Ном. № 10820.

Мули́ти, лю́, ли́ш, гл. Заносить иломъ.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 454.