МУЗИКИ

МУЗИ́КИ, зи́к, мн., розм.

1. Забава з музикою; гулянка, танці. Якби мені черевики. То пішла б я на музики. Горенько моє! Черевиків немає, А музика грає, грає. Жалю завдає (Шевч., II, 1963, 137); Все на спокій, на спочивок йшло по музиках (Вовчок, І, 1955, 170); Опівдні люди.. почали групуватися, розходитися по домівках. На музиках особливо не затримувались, бо чарка веселіше гріє на холоді, ніж самий гарячий танець (Збан., Любов, 1957, 222).

2. Те саме, що му́зика 2, 4. Навкруги лунали музики (Коцюб., II, 1955, 31); — О, ще, хвалити бога, держусь міцно на ногах; якби добрі музики, то й козачка б утнув, — сказав Ховрусь (Н.-Лев., 111,1956,321).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 823.

музи́ки —

1) забави з музикою; гулянка, танці. Якби мені черевики, то пішла б я па музики (Т. Шевчен­ко); Як не будеш на музиці, то не будеш на язиці (І. Франко);

2) музи́ка (пестливі — музиче́нько, музиче́нька) — музикант, оркестр, музика як вид мистецтва. Сивий му­зика взявся за віщії струни (Дніпро­ва Чайка); Якби добрі музики, то й козачка б утнув (І. Нечуй-Левицький); Військо йде, короговки ма­ють, Попереду музиченьки грають (пісня); Рибак і музика ніколи хліба не має (І. Франко); Нащо мені музи­ки, коли в нас довгі язики? (приказка);

3) трої́ста музи́ка (трої́сті музи́ки) — український народний музичний гурт з трьох виконавців на музич­них інструментах — найчастіше скрипці, бубні та цимбалах; інший склад троїстих музик спостерігає­ться в П. Гулака-Артемовського: «В шинку нарізують тобі цимбали, кобзи і сопілки»; з часом цимбали замінюються другою скрипкою.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 379.