МУДРІСТЬ

МУ́ДРІСТЬ, рості, ж.

1. Властивість і якість за знач. му́дрий 1 — 3. Від нього віє мудрістю людини, що багато набачилась і натерпілась на своєму віку, не втративши, проте, життєвої радості (Збірник про Крон., 1955, 267); Великим і багатогранним є геній Володимира Ілліча Леніна, що поєднав у собі мудрість найвидатнішого теоретика з кипучою діяльністю революціонера-практика (Ком. Укр., 4, 1960, 45); У землю і вогонь, у силу людських рук, У мудрість книг людських залюблений без міри. Навік затаврував він [М. Горький] животіння сіре (Рильський, II, 1960, 302).

2. Глибоке знання, розуміння, узагальнення чогось; досвід. Якби ви вчились так, як треба, То й мудрість би була своя (Номис, 1864, № 6047); — Недурна каже народна мудрість: хрін за редьку не солодший (Тулуб, В степу.., 1964, 156); На цей раз Гайсин прокинувся від скрипучого голосу господині, яка вичитувала комусь за дверима правила житейської мудрості (Панч, На калин, мості, 1965, 158); Скільки мудрості в поглядах [Оленчука] на життя, скільки людяності, доброти в серці (Гончар, II, 1959, 60).

3. Що-небудь складне, трудне. Дивно було, що Духнович, цей факультетський вільнодум і філософ, який залюбки, студіював навіть позапрограмні науки, так до ладу й не міг збагнути мудрість статуту караульної служби (Гончар, Людина.., 1960, 10); — Скажу тобі, Кукубенку, спасибі. Це не велика мудрість сказати вірне докірливе слово, а більша мудрість сказати таке слово, яке, не поглумившись над бідою чоловіка, підбадьорило б йога і дало б йому духу (Довж., І, 1958, 247).

Зу́би му́дрості див. зуб.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 819.

Му́дрість, рости, ж. Мудрость. Кожда пригода до мудрости дорога. Ном. № 1752.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 452.

му́дрість (від ознаки му́дрий, яка може персоніфікуватися на озна­чення людини) — глибоке знання, розуміння, узагальнення чогось; досвід («Кожна пригода до мудро­сті дорога»); часто уподібнюється ро́зуму (див.) на противагу дурості: «Мудрий, якби всі розуми поїв», «Мудрий змінить свою гадку, а дурний ніколи», «Мудрого шукай, дурного обходь»; уживається та­кож на противагу хи́трості (див.): «Мудрий умудрувався, а хитрий ухитрувався», «На панську муд­рість мужицька хитрість». Народна мудрість; Якби ви вчились так, як треба, То й мудрість би була своя (Т. Шевченко); Кожна пригода до мудрості дорога (приказка); Муд­рість у голові, а не в бороді (при­слів’я); Не хвалися мудрий мудріс­тю, ані сильний силою (приказка).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 378.