МУДРИЙ

МУ́ДРИЙ, а, е.

1. Наділений, обдарований великим розумом; який має значний життєвий досвід; розумний, досвідчений. Мудрим ніхто не вродився (Номис, 1864, № 6500); Мудрий дід мовляв мені колись: Що вік живи, учися, стережись І пам’ятай, що є на світі свині (Гл., Вибр., 1951, 160); Червона Армія перемогла всіх інтервентів, тому що боротьбою керувала комуністична партія на чолі з мудрим Леніним (Панч, Вибр., 1947, 387); // у знач. ім. му́дрий, рого, ч. Про розумну, досвідчену людину. Догана мудрого більше стоїть, як похвала дурного (Номис, 1864, № 5686); Все йде, все минає — і краю немає. Куди ж воно ділось? відкіля взялось? І дурень, і мудрий нічого не знає (Шевч., І, 1963, 71); // Який виражає розум, проникливість. Я поглянув удруге в її сиві мудрі очі, щоб вгадати в них план, а заразом щоб і збагнути й настрій її душі (Коб., III, 1956, 284); // Написаний розумно, з глибоким розумінням і узагальненням чогось. Вчіться, діти: мудра книжка Скаже вам чогось багато з того, що колись другими І посіяно й пожато (Щог., Поезії, 1958, 164); Воїн і поет грузинський Ненаситний розум мав. Він не тільки мудрі вірші В’яззю мудрою писав, — Добрим людям на потребу Млин новітній малював (Рильський, III, 1961, 110).

2. Який грунтується на глибокому розумінні чогось, на великому досвіді. Мені, було, аж серце мліло,.. як хотілось. Щоб хто-небудь мені сказав Хоч слово мудре (Шевч., II, 1953, 200); 3 миру по нитці— голому сорочка. Максим зарубав собі на умі, що це наймудріше правило на світі (Мирний, І, 1949, 233); Лукія замислюється: І такі мудрі думки народжуються в її дівочій голові, наче їй не дванадцять років, а вдвоє більше (Донч., III, 1956, 44).

3. ірон. Те саме, що хи́трий. І на Січі мудрий німець Картопельку садить, А ви її купуєте, їсте на здоров’я Та славите Запорожжя (Шевч., І, 1963, 333); [Водяник:] Яка ти мудра! Іди на дно! Доволі тут базікать! (Л. Укр., III, 1952, 190).

4. розм. Нелегкий, складний для виконання, для здійснення. [Галя:] Хазяйства нас не вчать. Та хазяйство не така мудра штука, щоб його у гімназії вчити (Мирний, V, 1955, 134); Прийшла, значить, революція, — сидить Ілліч у Кремлі. Державою керує, мудрі справи вирішує, на білих шле червоних армійців воювати за свободу (Ю. Янов., І, 1954, 7).

5. розм., рідко. Дуже добрий, смачний. — Ходімо, Прокопе Ригоровичу, до мене. Пазька наварила мудрого борщу (Кв.-Осн., II, 1956, 187); О, та мудра ж і сивуха! (Пісні та романси.., II, 1956, 17).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 819.

Му́дрий, а, е.

1) Мудрый, умный. Чому чорт мудрий? — Бо старий. Посл. Мудрий поляк по шкоді.

2) Мудреный, замысловатый. Невелика штучка, та мудра. Чуб. І. 268. Нагиналась, виправлялась, взявшися у боки, голубцями личкувала де-где мудрі скоки. Мкр. Н. 29.

3) Хорошій по своимъ качествамъ: красивый, вкусный и пр. Росчесав кудрі, росчесав мудрі, і сам до милої пішов. Чуб. V. 370. Мудре дерево. Шух. І. 88. Мудрого борщу наварила.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 452.