МОЗОК

МО́ЗОК, зку, ч.

1. Центральний відділ нервової системи людини і тварини — речовина, що заповнює череп і канал хребта. І.П. Павлов справжній новатор у вивченні мозку (Вісник АН, 9, 1949, 26); Життя землі заснувало твоє життя, дало тобі покорм, виробило з нього кров, виліпило у твоїй голові мозок, сказало: думай ним!.. (Мирний, IV, 1955, 323); // Орган мислення у людини. Вона ні про що не думала, хоча.. її мозок працював (Фр., VII, 1951, 120); Мама навіть годувала мене окремо, — щоб мозок краще сприймав науку (Ю. Янов., II, 1954, 18).

2. перен., розм. Розум, розумові здібності. Простіть, що я, може, обридла Вам.. такими дурницями, але ж після сього Ви [М. Драгоманов], може, краще зрозумієте, які в сих людей мозки (Л. Укр., V, 1956, 132); "Чував я істину, бувало: Широкий лоб, та мозку мало!.." (Пушкін, Руслан і Людм., перекл. Терещенка, 1949, 53); Він [Анрі-Жак] не був партизаном, ні. На жаль, йому забракло мозку, щоб піти до "макі" в гори (Ю. Янов., II, 1954, 49).

3. перен. Основне ядро, керівний і спрямовуючий центр чого-небудь. Серце народів, мозок землі. Всім вона [Москва ] рідна, хто вільний і смілий (Рильський, І, 1956, 226); — Ми [інженери], можна сказати, мозок заводу (Собко, Біле полум’я, 1952, 125).

4. Страва, приготовлена із вмісту черепної коробки деяких тварин.

5. Те саме, що Кісткови́й мо́зок. В святки на третю потраву приносять нам кістки з різниць, та ще й з мозком всередині (Н.-Лев., III, 1956, 298); їли [бідняки на святі] все, що подавалося.., навіть кістки обгризали і обдирали до останнього сухожилля, висмоктували з них мозок і кидали собакам лише те, чого не могли подолати найміцніші зуби (Тулуб, В степу.., 1964, 359).

∆ Кісткови́й мо́зок див. кісткови́й.

◊ Вправля́ти (впра́вити) мо́зок див. вправля́ти¹; Кра́яти собі́ мо́зок — довго думати, розмірковувати. Я довго краяв собі мозок: ну, а звідки ж цей хамелеон міг перейняти риси мого рідного брата (Вол., Дні.., 1958, 51); Крути́ти мо́зком (мізка́ми) див. крути́ти; Мозки́ шкере́берть у кого, розм. — про кого-небудь, хто думає, діє не так, як усі. Ти клоун, ти вічний кривляка, — у тебе й мозки шкереберть… (Тич., II, 1947, 155); Мо́зком воруши́ти (ворухну́ти, поверта́ти, поверну́ти, поворуши́ти, поворухну́ти) — добре думати, міркувати. Треба мозком ворухнути. А ворухнеш мозком — от що виходе: хліборобство треба механізувати (Головко, І, 1957, 239); А ну, розумна голово, поверни своїм мозком та скажи, що робити тепер?.. (Мирний, V, 1955, 180); — От і поворуши мозком. Тобі потрібна жінка неабияка, а з освітою, перш за все (Головко, II, 1957, 559).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 780.

Мо́зок, зку, м. = Мізок.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 439.