МНОГИЙ

МНО́ГИЙ, а, е, заст. Численний. Веде [Галес] орду велику, многу Рутульцеві на підпомогу (Котл., І, 1952, 196); Дізнала Галя теж усякі різні й многі тривоги та радощі (Вовчок, І, 1955, 320); У нас, бачте, сидить у многих головах ідея про "дві правди" (Л. Укр., V, 1956, 142); Через многі літа набралася річка такої силенної сили, що жодна скеля перед нею не встоїть (Мур., Бук. повість, 1959, 122); // у знач. ім. мно́гі, гих, мн. Багато хто. Многі з тих, що кількома роками випередили його в науках, .. бідували тепер (Фр., III, 1950, 73).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 766.

Мно́гий, а, е. Многій. Даруй, Боже, многі літа цьому господару. Чуб. III. 69.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 436.