МИНАТИСЯ

МИНА́ТИСЯ, а́ється, недок., МИНУ́ТИСЯ, не́ться, док.

1. Те саме, що мина́ти 3. Час іде, минається (Вовчок, І, 1955, 206); Минулися тії роки, що розпирали пироги боки (Номис, 1864, № 681); Вона почувала всією своєю душею, що минулося її щастя, що не побачить вона села рідного, лук квітчастих, гаїв зелених (Гр., І, 1963, 436); Минулася буря — і сонце засяло, Веселка всміхнулась в ясних небесах (Рильський, І, 1960, 86); // безос. Що то молодії літа! Було се колись і з нами! Ех! та минулося! (Кв.-Осн., II, 1956, 239); Люди притихли в звичній німій напрузі. Чи, може, минеться без бою? (Гончар, III, 1959, 447).

◊ Мину́лася кото́ві ма́сниця (ма́сничка) див. ма́сниця і ма́сничка; Не мина́тися (не мину́тися) ма́рно (безслі́дно, да́ром і т. ін.) — те саме, що не мина́ти (не мину́ти) ма́рно (безслі́дно, да́ром і т. ін.) (див. мина́ти). Страйки 1895 — 1896 років не минулися марно (Ленін, 2, 1948, 106).

2. перен., кому і без додатка. Не зачіпати кого-небудь (переважно про тяжкі випробування); проходити безслідно для кого-небудь. Так миналися ті уїдливі жарти, аж поки Чіпка під товариську гульню не подарував Грицькові ста рублів грошей — на хрещеника (Мирний, II, 1954, 290); В картині О. Бубнова "Тарас Бульба", наче в дзеркалі, видно, як не минається даром навіть талановитим художникам нехтування яскравою типізацією (Довж., III, 1960, 105); Що у людях ведеться, то й нам не минеться (Номис, 1864, № 10773); В очі діда Дуная затікає сум, а в грудях підмерзають останні клапті надій, що все якось минеться (Стельмах, І, 1962, 382); // безос. Коли розходився Степан, то тоді вже й богові не миналося (Дн. Чайка, Тв., 1960, 34); Знаю, що так не минеться — буде [Мотря] гарикати під дверима, буде витівати, поки не зволоче мене з ліжка (Вас., II, 1959, 266); Вони знов узялися за своє? Гадають, що й цього разу їм минеться? (Шовк., Інженери, 1956, 33).

3. тільки недок. Те саме, що мина́ти 4. Ось минається Петрівка і Купало настає (Щог., Поезії, 1958, 242); Літо веселе, співоче минається (Рильський, І, 1960, 102).

4. діал. Зустрічатися на дорозі і залишатися позаду. Ліси миналися, села.. оберталися, і міста мертві ліниво проходили (Стеф., III, 1954, 45); Поляна минулася, почався знов ліс (Фр., III, 1950, 86).

5. діал. Витрачатися (у 3 знач.). Пиятика така, що всі ті гроші там на місці мусять минутися (Фр., IV, 1950, 9); Харчі минулися, довелося жити лісними ягодами (Ірчан, II, 1958, 186).

6. діал. Помирати. Нараз чує [Степан], як коло нього вибухає плачем дружина.. І він трохи не минався з жалю (Круш., Буденний хліб, 1960, 43); — Я стратив пам’ять.. Думалось, що зомлію, що минуся в тій хвилі (Фр., IV, 1950, 294).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 710.

Мина́тися, на́юся, єшся, сов. в. мину́тися, ну́ся, не́шся, гл.

1) Проходить, пройти, миновать; кончаться, кончиться; исчезать, исчезнуть. Час іде, минається. МВ. ІІ. 117. Минулась котові масничка. Ном. № 1839. Ой уже ж наше вірне женихання, вже минається. Мет. 67. Розійдеться їх слава як той дим, і панство пишнеє минеться. Гліб. 18. Уже й літо минулося. Шевч. 518. Давно і плем’я те минулось. Греб. 359.

2) Отходить, отойти (о плодахъ, овощахъ и пр.). Хоть минулися в садку яблучка, не мішаються дульки. Мет. 121. Минаються ягоди полуниці… Минаються Марусі вечорниці. Мил. 132. Жита минулись.

3) Проходить, пройти даромъ, безнаказанно. Се йому так не минеться. Хто сміється, тому не минеться. Ном. № 12689.

4) Истрачиваться, истратиться. Який гріш заробиш, — минеться в дорозі. Лукаш. 141.

5) Умирать, умереть. Минаюся з болю. Млак. 12.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 426.