МАРУДИТИ
Значення марудити це
МАРУ́ДИТИ, джу, диш, недок., розм.
1. неперех. Робити щось довго, поволі, зволікаючи. [Молодший римлянин:] Яка нудота! Скоріше б вирок той! Чого марудять? (Л. Укр., II, 1951, 513).
2. перех. Те саме, що му́чити; томити. Видно, що його то ганяло: або ж горілка марудила, або розмова про давнє не давала спокою (Мирний, III, 1954, 270); — Коли б не моя баба, не марудив би я збори своїми балачками (Стельмах, II, 1962, 23).
3. неперех. Те саме, що вередува́ти; капризувати. — Знаєте, гірш усього на світі я не люблю, коли молодий, здоровий, гарний чоловік отак нудить та марудить (Фр., III, 1950, 428).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 633.
марудити Переклад слова
Переклад на англійську Translate | Переклад на російську Перевод |
procrastinate | марудити |
марудити Транслітерація слова
Паспортна транслітерація | Географічна транслітерація | Американська транслітерація |
marudyty | marudyty | marudyty |
марудити Рід - дієслово, недоконаний вид
марудити Словоформи слова
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | маруджу | марудимо |
2 особа | марудиш | марудите |
3 особа | марудить | марудять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | марудитиму | марудитимемо |
2 особа | марудитимеш | марудитимете |
3 особа | марудитиме | марудитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | марудив | марудили |
Жіночий рід | марудила | |
Середній рід | марудило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | марудьмо | |
2 особа | марудь | марудьте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | марудячи | |
Минулий час | марудивши |
марудити Кількість літер у слові
Кількість літер | Кількість голосних | Кількість приголосних |
8 | 4 | 4 |
марудити в англійській розкладці - vfhelbnb
Цитати української літератури з використанням слова марудити
"Я знав, що він буде мене марудити натяками і притиками, поки в суперечці не висмикне десяток жил і не вибере ту, яка йому потрібна."Андріяшик Роман Васильович - Люди зі страху