МАКІВНИК

МАКІВНИ́К, а́, ч.

1. Коржик із маком та медом. — Я була б вам, діточки, привезла гостинця. В мене же є й горішки, є мед і мак; була б спекла маківників (Н.-Лев., II, 1956, 319); — Нам не треба пампушок, медяників.. маківників та всяких там пундиків! (Довж., І, 1958, 219); // Довгий листковий пиріг із маком; струдель.

2. Цукерка з маку.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 602.

Маківни́к, ка, м. Лепешка изъ меду и маку. Ум. Маківничок. Тая бубличка їй дає, друга маківничка. МВ. І. 48.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 399.

маківни́к (зменшене — маківничо́к) = макови́к — коржик із маком та медом; також пиріг з маком або цукерка з маку. Тая бубличка їй дає, друга маківничок (Марко Вовчок).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 351.