МАЗАТИ

МА́ЗАТИ, ма́жу, ма́жеш; наказ. сп. маж; недок.

1. перех. Покривати шаром чогось рідкого або жирного. І завелась на ставі геркотня, Гусине діло закипіло: Таскають грязь і глей зо дна Да мажуть Лебедя, щоб пір’я посіріло (Греб., І, 1957, 44); Перше я мазала руку йодом і мочила в солоній воді, але од йоду дуже шкура злазить, то я тепер не мажу і не держу в воді (Л. Укр., V, 1956, 6); Крайнєв мазав дірчастий шматочок французької булки маслом (Собко, Зор. крила, 1950, 63); * Образно. Хто маже, той і їде (Укр.. присл.., 1955, 17); // Укривати шаром глини. — А хіба ж ти не міряла сіней мотузком, як мазала діл та стіни? — обізвалась Кайдашиха (Н.-Лев., II, 1956, 328); // Білити. Вона поздіймала з стін образи, помила їх та заходилась мазати хату (Коцюб., І, 1955, 53); Плакала піч у хаті, Біла, немов голубка, Хто ж мене мазать буде, Взяли Марусю люди (Забашта, Квіт.., 1960, 118); // неперех., по чому. Робити мазки на якійсь поверхні. Бере [Любов] великого пензля, шпарко маже по дощечці, потім кидає скриньку на землю, фарби і пензлі розсипаються (Л. Укр., II, 1951, 62).

◊ Ма́зати п’я́ти (п’я́тки) са́лом див. са́ло; Ма́зати ре́чі [по губа́х] ме́дом — говорити облесливо; підлещуватися до когось. Там пан-гаман по сто рублів дає Пройдисвіту, що речі медом маже (Гл., Вибр., 1957, 251).

2. перех., розм. Те саме, що брудни́ти 1. Мазати одяг; Мазати книжку руками.

3. перех. і без додатка, зневажл. Невміло, погано малювати. Думаєте, що він [маляр] так малював собі просто, абияк, що тільки розміша краску чи червону, чи бурякову, чи жовту, та так просто й маже чи стіл, чи скриню? (Кв.-Осн., II, 1956, 5); — Якось знічев’я взяв я олівця та шматок паперу, а на стіні в нашій кімнаті отак висів козак Мамай з кобзою, то я й почав собі мазати (Збан., Єдина, 1959, 141).

4. перех., перен., розм. Те саме, що розпе́щувати; балувати (у 1 знач.). Усі тітки, дядини та кузинки так само пестили Настусю, мазали її та хвалили (Н.-Лев., IV, 1956, 228).

◊ Ма́зати зве́рху пирого́м кого — розпещувати, балувати кого-небудь. — Цить, блазню! Ти, видно, не був ні в кого в руках, видно, не держано тебе як слід… Мазали тебе зверху пирогом… (Мирний, І, 1954, 162).

5. неперех., фам. Промахуватися (під час стріляння, у грі). — От і промазав, — докірливо буркнув Марко Іванович. — Як і завжди мажеш. Хіба путній мисливець б’є всидячку? (Баш, Надія, 1960, 375).

6. перех., розм. Те саме, що ква́цати 2.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 594.

Ма́зати, мажу, жеш, гл.

1) Мазать, подмазывать, размазывать. Моїм салом та по мені й мажуть. Ном. 4780. Єдні руки право пишуть, єдні й мажуть. Ном. № 7384. Хто може, той і їде. Ном. № 7400.

2) Облѣпливать глиной, штукатурить.

3) Бѣлить.

4) Пачкать, марать.

5) Баловать, ласкать. Мазати дитину.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 396.