ЛИЗКАТИ

ЛИ́ЗКАТИ і ЛИ́ЗЬКАТИ, аю, аєш, недок., перех. і неперех., розм.

1. Те саме, що лиза́ти 1.

2. Їсти дуже мало, повільно. Сіло б та наїлось одразу, а то й лизкає увесь день (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 484.

Ли́зкати, каю, єш, гл.

1) Лизать, вылизывать. Черк. у.

2) Часто понемногу ѣсть. Сіло б та наїлось одразу, а то й лизкає увесь день. Черниг. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 358.