КУЧА

КУ́ЧА¹, і, ж..рідко. Те саме, що ку́па. Тут ворохи солодких пряників-медовиків, в’язки бубликів, гора.. сухих грушок, ..кучі сластьонів.,. (Вовчок, І, 1955, 304); Прапори нападницькі проволоклись.. Презирливим рухом навалені в кучі. На площу Москви драним рам’ям лягли (Бажан, Роки, 1957, 259); [Молодиця 2-га:] Йшла я за водою до невольницької криниці — бачу: біля Кардашевої хати зібралась куча людей (Вас., III, 1960, 50).

КУ́ЧА², і, ж. Приміщення для птахів і тварин. Вони.. впіймали чорного півня й принесли матері. Мотря вкинула його в кучу (Н.-Лев., II, 1956, 372); Не менше старанно оглянув [Трацький] стайні, хліви і кучі (Фр., III, 1950, 78).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 422.

Куча, чі, ж.

1) Куча. Чужую кучу віючи, вочі завсіди запорошиш. Ном. № 10314. Мала куча. Игра, въ которой съ крикомъ «мала куча!» играющіе валятъ одинъ другого въ кучу. КС. 1887. VI. 480.

2) Клѣть для птицъ. Лисичка прибігла і вп’ять украла (курочку); принесла додому, заперла в кучу. Рудч. Ск. І. 20.

8) Хлѣвъ для свиней. Шух. І. 185. Ум. Кучечка, кучка.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 334.

ку́ча —

1) купа. Чужую кучу ві­ючи, вочі завсіди запорошиш (М. Номис);

2) мала́ ку́ча — старо­винна народна дитяча гра, в якій гравці з криком «мала куча!» ва­лять один одного в купу.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 325.