КУЛЬ

КУЛЬ, я́, ч. Обмолочений і обтрушений від уламків сніп жита або пшениці, що використовується для покрівлі. По всій улиці коло кожного двора лежали купи соломи та стриміли кулі (Н.-Лев., 111,1956,81); — Збудували ми хліва.., своїх кулів натрусили, сніпків з них накрутили іними вшили (Кучер, Прощай.., 1957, 193); Йому треба.. збити на кулі сорок кіп пшениці,— він помолотив би й машиною — діло невелике,— але йому до зарізу треба кулів: клуні й нові хати синам укривати (Кос., Новели, 1962, 167); * У порівн. Він зразу заплющив очі — і, як куль соломи, упав знову на ліжко… (Мирний, І, 1954, 360).

Куль около́ту — сніп жита або пшениці, обмолочений нерозв’язаним. Під вікном блиснув сніп вогню, і зразу ж за цим у хату влетіло водночас чотири кулі околоту (Епік, Тв., 1958, 296).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 392.

Куль, ля́, м.

1) Вымолоченный снопъ. Дав йому він в’язочку сіна і куль соломи і міх полови. Ном. Употребл. для солом, кровель. Купила дві копи кулів. Батько, де текло, кришу поладив. Г. Барв. 249.

2) Связка камышу. В костер кладуть 30 кіп очерету, а в копі — 60 кулів. Павлогр. у.

3) Палка или конусообразный обрубокъ, употребляемый въ дѣтской игрѣ того-же имени. Ив. 22.

4) Родъ жгута, свернутаго изъ свитки, которымъ бьютъ во время дѣтской игры въ крам. Ив. 43. Ум. Кулик.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 323.

куль = ку́лик —

1) обмолочений (ціпом) і обтрушений від полови сніп жита або пшениці, що вико­ристовувався для покрівлі даху хати, сараю і т. п. Дав йому він в’язочку сіна, і куль соломи, і міх по­лови (М. Номис);

2) тільки ку́лик — палиця або конусоподібний обру­бок, що використовуються в на­родній дитячій грі такої самої на­зви;

3) рід джгута, згорнутого із свитки, яким б’ють під час народ­ної дитячої гри в крам.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 319.