КРИЛО

КРИЛО́, а, с.

1. Літальний орган птахів, комах та деяких ссавців (напр., кажанів). Якби то далися орлинії крила. За синім би морем милого знайшла (Шевч., І, 1951, 4); Мене спиняє біла піна гречок, запашна, легка, наче збита крилами бджіл (Коцюб., II, 1955, 227); Над плесом озера я юність пригадав. Вечірні небеса і посвист крил качиних (Рильський, III, 1961, 186); * Образно. [Річард:] Все вище, вище й вище я здіймався на крилах мрій —тепер упав на землю… (Л. Укр., III, 1952, 36); Червона заграва швидко розгортала над хутором крила (Вас., II, 1959, 337); * У порівн. — Дивися, як я полечу. Бо я сова…— Та й замахала [Марина], Неначе крилами, руками (Шевч., II, 1953, 101).

◊ Бра́ти (взя́ти) під [своє́] крило́ — брати когось під свою опіку, захист; Ви́росли (росту́ть, є і т. ін.) кри́ла в кого — хтось відчув силу, енергію до великих звершень, подвигу тощо. Ярема гнувся, бо не знав. Не знав, сіромаха, що виросли крила, Що неба достане, коли полетить (Шевч., І, 1951, 84); Тремтячими руками він почав відмикати замок, відчуваючи, що його істота перероджується, що в нього ростуть крила (Досв., Гюлле, 1961, 79); Мов (немо́в, на́че, і т. ін.) на кри́лах — дуже швидко. Час летів, немов на крилах, І, мов сон, життя минало (Л. Укр., І, 1951, 374); Не чуючи сходів під ногами, він, наче на крилах, спустився на тротуар (Головко, II, 1957, 490); Опуска́ти (опусти́ти) кри́ла — втрачати впевненість у собі, впадати у відчай, журитися через невдачі в чомусь.— А ти був крила опустив: не журися, козаче, отаманом будеш (Збан., Переджнив’я, 1960, 30); Під крило́м чиїм — під чиєюсь опікою, захистом. Путя взагалі чималий страхополох, певне, через те, Що виросла.. під крилом гувернанток (Л. Укр., V, 1956, 403); Молодий тоді Когут навчався під крилом батька бути хижаком (Цюпа, Назустріч.., 1958, 404); Підріза́ти (підтя́ти, підби́ти, злама́ти і т. ін.) кри́ла кому — підірвати міць, знесилити кого-небудь або обмежити поле його діяльності. Висмоктала її [Ганнині] соки тяжка робота, підрізала крила зневіра… (Руд., Остання шабля, 1959, 205); Як сталось те… Що не могли йому [Шевченковому генію] підбити крила Неволя й гніт? (Сам., І, 1958, 139); Розправля́ти (розпра́вити) кри́ла — починати діяти на повну силу, виявляти всі свої здібності. Ремо почав переконуватися, що схований до того в панцир мозок Гюлле.. розправляє свої крила (Досв., Гюлле, 1961, 103); Юний поет [Т. Шевченко] ще тільки розправляв свої дужі крила для великого польоту (Слово про Кобзаря, 1961, 30); Тут [у партизанському загоні] він розправив крила (Рибак, Час.., 1960, 361); Чу́ти (відчува́ти) кри́ла за плечи́ма — відчувати натхнення, силу, спроможність до дії. Орлині крила чуєм за плечима, Самі ж кайданами прикуті до землі (Л. Укр., І, 1951, 113).

2. діал. Плавець (у риб). Лежачи .. на м’якім намулі, вона [щука] легесенько грає в воді червонуватими крилами і хвостом (Фр., III, 1950. 331).

3. Нерухома відносно корпусу плоска поверхня літака (планера тощо), що підтримує його в повітрі; піді час польоту. Літаки гордо понесли на своїх крилахчервоні зорі кудись на захід (Гончар, III, 1959, 371); Авіаційні конструктори застосовують найрізноманітніші форми крил (Рад. Укр., 14.VI 1967, 3).

4. техн. Обертальна лопать вітряка. Ставок, гребелька, і вітряк З-за гаю крилами махає (Шевч., II, 1953, 205); Он уже й вигін передо мною зеленіє, і млини стоять з поламаними крилами, сумують… (Мирний, І, 1954, 83); // Обертальна лопать турбіни, колеса пароплава тощо. Вода ринула з лотків, загула в крилах турбіни (Кучер, Засвіт. вогні, 1947, 41).

5. Підводна частина корпусу швидкоплавного судна, що утримує його в максимальному надводному положенні під час руху. Щоб судно стійко і на далекі відстані йшло на підводних крилах, потрібно було вирішити проблему регулювання його підйомної сили (Наука.., 11, 1962, 37).

6. Бляшаний дашок над колесом автомашини, екіпажа тощо для захисту від пилу, болота. Автомобіль щільно під’їздить до солдата, майже зачіпаючи його крилом (Ю. Янов., IV, 1959, 169); Ганна задумливо постукала ручкою нагайки по крилу чорної, зальопаної грязюкою тачанки (Гончар, II, 1959, 256).

7. Робоча частина мотовила жниварки, хедера комбайна тощо, яка нагинає скошувану масу до різального апарата та відкидає її набік. Через дорогу жала жито «комунія»..— Кіньми жнуть, аж бринить косогін, а крила — мах-мах-мах… (Головко, І, 1957, 243).

8. Бокова частина будівлі, споруди, якоїсь площини тощо. О шостій годині сідали гості за довгий стіл обідати.. На однім крилі і на другім розмова ішла тихше (Мирний, І, 1949, 388); Шпиталь у львівськім карнім закладі — се невеличке крило просторого будинку (Фр., IV, 1950, 178); В північному крилі [шахти] обвал, ..людей лавою привалило (Ткач, Плем’я.:, 1961, 114); Через півгодини майдан став наповнятися людьми.. На лівому крилі молодиці та жінки (Тют., Вир, 1960, 177).

9. Бокова частина бойового порядку; фланг. Вже не тікають від Данила татари, а крилом його обхоплюють (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 401); Залягло все праве крило роти, бо якраз на нього навалився вогнем німець (Перв., Невигадане життя, 1958, 291).

10. Крайнє угруповання якої-небудь політичної організації, напрямку тощо. Лівонародництво.. є лише невелике крило селянської (тобто буржуазної) демократії в Росії (Ленін, 20, 1950, 99)’; Тут [у Києві] було створено Кирило-Мефодіївське товариство, революційне крило якого очолив.. Тарас Шевченко (Цюпа, Україна.., 1960, 129).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 346.

Крило, ла, с.

1) Крыло (птицы). Летів орел по над морем, опустивши крила. Мет. 65.

2) Крыло (вѣтряной мельницы).

3) Сторона, бокъ. З обох боків старої будівлі прибудував ще по крилу. Стор. МПр. 65. Пішла отара; чабани спереду на крилах. О. 1862. V. Кух. 33.

4) Въ церковномъ зданіи, построенномъ въ видѣ креста — каждый изъ четырехъ концовъ. Плян церкви се хрест з чотирма рівними крилами. Шух. І. 115.

5) Борть, бокъ лодки. О. 1861. XI. 9.

6) Боковыя полотнища, стѣны невода. Также стоячее полотнище (одно или два) в я́тірі. Шух. І. 227.

7) Изъ четырехъ полотнищъ, составляющихъ плахту, каждое изъ отвороченныхъ сверху внизъ. Вас. 170. См. Криси.

8) Часть Ботелева. Шух. І. 214. 9. — орлине. Раст. Astragalus glycyphylos L. ЗЮЗО. І. 113. Ум. Крилечко, кри́лонько, крильце. Прилетіла пава, коло його впала, крилечками стрепенула та й поцілувала. Мет. 113. Возьмуть тя на крилоньки, занесуть тя в чужиноньку. Ном. Посип пшінця по колінця, водиці по крильця. Мет. 23. Ой пливе човен, води повен да мальовані крильця. О. 1861. XI. 9.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 306.