КРАЯТИСЯ

КРА́ЯТИСЯ, кра́ється, недок. Піддаватися краянню; різатися. Хліб крається погано.

◊ Кра́ється (кра́ялося) се́рце у кого, чиє, рідко кому; Кра́ється (кра́ялася) душа́ у кого, чия, рідко кому — хто-небудь дуже переживає, відчуває душевний біль. Капають сльози по личеньку. Крається серце в журбі (Пісні та романси.., II, 1956, 249); [Едіта:] У мене серце аж крається, що він на згубу йде (Л. Укр., III, 1952, 31); Багато про що .. жалівся він мені, і серце мені краялося при його словах! (Коб., II, 1956, 315).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 331.

Краятися, краюся, єшся, гл. О сердцѣ: разрываться. Крається серденько на дві половини. Чуб. V. 47. А в мене ся серце крає, шо’м любив, а не взяв. Гол. І. 294.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 302.