КОПІЙКА

КОПІ́ЙКА, и, ж.

1. Грошова одиниця — одна сота карбованця, а також дрібна мідна монета такої вартості. По копійці заробляла [вдова], Копу назбирала (Шевч., І, 1963, 230); Коли почнеш плакати, дід.. чи мати дають зразу мідну копійку (Довж., Зач. Десна, 1957, 464); Народна мудрість говорить, що копійка карбованець береже, а хвилина — годину (Ком. Укр., 12, 1963, 30); * Образно. В руках у нього вічно біліла книжка. Він заводив у неї кожну народну копійку, кожне стебло (Коцюб., II, 1955, 83); // тільки мн. Про дуже малу, мізерну кількість грошей. Типографія [друкарня] кричить без грошей, різні кредитори лазять, а в касі — копійки (Коцюб., III, 1956, 161); Він працював, як шалений, кілька разів викручував від поту сорочку, а заробляв копійки (Чорн., Визвол. земля, 1959, 44).

◊ Аби́ сві́жа копі́йка — аби торгувати. Часом він було й втратиться здорово, а стануть йому те доводити: «то що, що втратився! аби свіжа копійка!» (Вовчок, І, 1955, 217); До (що до) [оста́нньої] копі́йки— усі гроші, не залишаючи при собі ніяких грошей. — Якщо не хочеш, щоб ми погинули, дай нам землі.. Ми не хочемо нічиєї кривди, ми не хочемо дурно, виплатимо що до копійки… (Коцюб., І, 1955, 111); Посилав [Багіров дружині] усе, до копійки, що платила йому армія (Гончар, І, 1954, 172); Копі́йка ціна́: а) (чому) дуже мала ціна. — Такому коню уся ціна — копійка (Мирний, III, 1954, 317); Та, власне, які там речі — старий костюм — копійка йому ціна, кілька сорочок і ковдра (Голов., Тополя.., 1965,256); б) (кому) нічого не вартий. Йому копійка ціна, і ніякого авторитету він ніколи не завоює (Мик., І, 1957, 349); На копі́йку чого, з дієсл.— дуже мало; на дуже малу суму. На копійку вип’є, а прийде додому — усе догори дном переверне… (Мирний, III, 1954, 19); Ні (і) на копі́йку, перев. з запереч. дієсл.— зовсім ні (не, нічого). — Це ж [Таранюк] старовинний жандарм, ще з миколаївських часів. Крім того, в нього ні на копійку авторитету (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 212); — Фашистам і на копійку вірити не треба,— промовив Віктор (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 169); Ні копі́йки; Ні (і) [щерба́тої, зла́маної, ла́маної] копі́йки нема́ (не було́) за душе́ю — зовсім нічого нема (не було) грошей. — Куди я піду, коли в мене копійки нема за душею,— сказала Василина (Н.-Лев., II, 1956, 84); Соцький з десятником прийшли правити подать.. — Та що ж ви візьмете, коли в мене й копійки зламаної нема за душею!.. (Коцюб., І, 1955, 92); Навіть у 1921 році, коли в нас люди орудували мільйонами, в дядька Володимира, як він казав, не було за душею і щербатої копійки (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 43); Щерба́ті копійки́ — дуже малі, мізерні гроші. Не обмежуючи себе місцевою тематикою, митець [І. Труш] на свої щербаті копійки та на кошти друзів побував у Києві й на Чернечій горі (Літ. Укр., 17.I 1969, 4); Щерба́тої (зла́маної, ла́маної) копі́йки не ва́ртий — нічого не вартий. Хай помовчить він завтра, хай скаже про своє кохання згодом.. Коли ж посміє Каргат сказати про свої почуття вже завтра, то це означатиме, що й щербатої копійки ті почуття не варті (Шовк., Інженери, 1956, 268); Щерба́тої (зла́маної, ла́маної) копі́йки не да́ти — зовсім нічого не дати (про гроші). — Заплатіть мені,— каже наймит.— Заплатити? — Та я тобі, злодію, щербатої копійки не дам! Іди геть! — пхає хазяїн (Вовчок, І, 1955, 311); Як нова́ копі́йка — зовсім новий, свіжий, чистий, гарний. На радощах Семен Федорович купив собі нового костюма, зайшов до перукарні і вийшов звідти, як нова копійка (Зар., На.. світі, 1967, 112).

2. збірн., розм. Гроші. Де лиш мав [Дон-Кіхот] яку копійку, Чи продав горох, чи просо, Чи воли, чи гурт овечок, Все в книгарню так і пер (Фр., XII, 1953, 110); Кожум’яка, здавши синам ремество, не малу копійку має (Барв., Опов.., 1902, 252); Державна копійка любить точний облік (Логв., Давні рани, 1961, 117).

◊ Без копі́йки — зовсім без грошей. [Жанна:] Ну, ваш милий Петрусь дуже швидко повернеться до вас, як блудний син, без копійки і, можливо, без піджака (Корн., Чому посміх, зорі, 1958, 86); Влеті́ти в [до́бру] копі́йку кому — дорого обійтися комусь. От колись посміювались сусіди — надто вже механізацією захоплені у Переселенні. Говорили, що це влетить їм у копійку (Колг. Укр., 11, 1960, 20); Збива́ти копі́йку див. збива́ти.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 282.

Копійка, ки, ж.

1) Копейка. У Попівці хліб по копійці, у Перекопі хліб по копі. Ном.

2) Деньги, капиталъ. Скотинку попродала і стала собі з копійки жити. Кв. Як стали хазяйнувать, так де та й копійка набралась! Зараз і почав скуповувать землю. О. 1861. X. 29. Ум. Копієчка. А я оддала братові всі до копієчки, що взяла за худобу. МВ.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 282.