КОМУНАЛЬНИЙ

КОМУНА́ЛЬНИЙ, а, е.

1. Який належить до міського господарства, пов’язаний з ним. Користування комунальним транспортом (трамвай, автобус, тролейбус, метро) у другому десятиріччі (1971-1980 рр.) стане безплатним (Програма КПРС, 1961, 83).

Комуна́льна кварти́ра — квартира, що належить міському господарству й заселена декількома родинами наймачів. Жили Жукови в комунальній квартирі (Донч., V, 1957, 220); Комуна́льне господа́рство — сукупність господарських підприємств, організацій та установ, які задовольняють побутові потреби міського населення (житлове будівництво, енергомережа, водопостачання, транспорт і т. ін.). Життя сучасного міста немислиме без складного комунального господарства (Наука.., 10, 1963, 22); Комуна́льний банк — банк, що надає позички на комунальне господарство; Комуна́льний ві́дділ — відділ виконкому міськради або райради, що займається міським комунальним господарством; Комуна́льні по́слуги — забезпечення населення міст водою, газом, опаленням, електрикою тощо. Витрати на житло, тобто плата за квартиру, за комунальні послуги (опалення, освітлення, газ; радіо) і т. д., у сучасній робітничій сім’ї становлять приблизно 5% всього бюджету (Нар. тв. та етн.. 3, 1957, 87).

2. Прикм. до кому́на 4. Комунальні вибори.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 254.