КОВБИЦЯ
Значення ковбиця це
КО́ВБИЦЯ, і, ж., діал.
1. Отвір у передній частині селянської печі.
2. Колода, на якій рубають дрова. Став [пес] на ковбицю ногами І до сонця морду зносить (Фр., X, 1954, 94).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 203.
Ковбиця, ці, ж. Печь, переднее отверстіе печи. Желех. Шанувавши ковбиці, лавиці, коцюбу, помело, пікну лопату, ступу й перехрестя і вас, яко ґречних. (Знахарскій приговоръ). Ном. № 8372.
2) Чурбанъ, на которомъ рубятъ дрова. Вх. Зн. 26.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 261.
ковбиця Переклад слова
| Переклад на англійську Translate | Переклад на російську Перевод |
| Kubica | ковбица |
ковбиця Транслітерація слова
| Паспортна транслітерація | Географічна транслітерація | Американська транслітерація |
| kovbytsia | kovbytsia | kovbytsya |
ковбиця Рід - іменник, жіночий рід, неістота
ковбиця Словоформи слова
| Називний | ковбиця | ковбиці |
| Родовий | ковбиці | ковбиць |
| Давальний | ковбиці | ковбицям |
| Знахідний | ковбицю | ковбиці |
| Орудний | ковбицею | ковбицями |
| Місцевий | на/у ковбиці | на/у ковбицях |
| Кличний | ковбице | ковбиці |
ковбиця Кількість літер у слові
| Кількість літер | Кількість голосних | Кількість приголосних |
| 7 | 3 | 4 |