КЕПСЬКИЙ

КЕ́ПСЬКИЙ, а, е. Те саме, що пога́ний. Наші галицькі селяни пристосувалися до кепського харчу (Стеф., II, 1953, 63); [Професор:] Така була кепська погода, а зараз чудово (Коч., II, 1956, 59); Кепський господар десять робіт зачинає, жодної не кінчає (Укр.. присл.., 1955, 101); — Кепська в тебе, Гордійку, мачуха, Відьма! — сміялась [Гандзя] хлопчикові через вії очима, міцно цілувала пухкими устами (Крот., Сини.., 1948, 15); [Спартак:] Надворі темрява. У неї [Валі] кепський настрій (Дмит., Драм. тв., 1958, 45).

Ке́пські жа́рти з ким — чим — погані, небезпечні жарти. [Омелян:] При людях вам кажу, в кепські жарти собі зо мною заходите! (Фр., IX, 1952, 179); Ке́пська спра́ва; Ке́пські спра́ви — кепсько, погано. [Любов:] Я знаю, що коли діло до морфію доходить, то вже кепська справа (Л. Укр., II, 1951, 69).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 141.

Кепський, а, е.

1) Глупый. Лучче з добрим загубити, як з кепським найти. Посл.

2) Плохой, дурной. Грицько забачив, що то кепська справа, мацнув ся ззаду, сукмана дірява. Гол. Кепські вісті засмутили і роздратували князя. Стор. МПр.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 235.