КАПУСТА

КАПУ́СТА, и, ж.

1. Городня рослина родини хрестоцвітих, листя якої використовують для виготовлення різних страв. Що там було товару, коней! Кавунів, динь, капусти, не сказати — возами, але горами! (Н.-Лев., І, 1956, 58); Бачить Дрозд, а доріжкою чоловік іде, бочку води везе капусту підливати (Фр., IV, 1950, 61); Капуста. Одна з основних овочевих культур (Колг. енц., І, 1956, 529).

∆ Головча́ста капу́ста — сорт капусти, що має плід, схожий на голову; За́яча капу́ста див. за́ячий; Морська́ капу́ста: а) промислова назва великих бурих водоростей роду ламінарія, що вживаються для їжі й застосовуються в медицині. Морська капуста, яка недавно з’явилася , на нашому столі, багаті на білкові речовини водорості — це тільки перші кроки в освоєнні водних ланів (Наука.., 7, 1968, 33); б) народна назва катрана морського — рослини родини хрестоцвітих; Цвітна́ капу́ста — сорт капусти, суцвіття якої вживається для їжі. Вирощують кілька різновидностей капусти: білоголову, цвітну, червоноголову (Колг. енц., І, 1956, 529).

2. Квашена (звичайно посічена) головка цієї рослини, що вживається як їжа. Вбирали [троянці] січену капусту, Шатковану і огірки (Котл., І, 1952, 167); Увійшла москалиха, несучи в одній руці два хліби, а в другій здоровенну миску капусти… (Мирний, І, 1949, 335); Марко доповів, що на обід варена картопля.. і квашена капуста з олією (Тют., Вир, 1964, 359).

◊ Сі́кти́ (посі́кти́) на капу́сту — рубати (шаблею тощо) на шматки. Один тільки [з супротивників] втік, а дев’ять на капусту посікли… (Мирний, II, 1954, 131); Крутояр своїм гострим мачете на капусту січе ліани (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 161).

3. Страва з посіченої й тушкованої головки цієї рослини. Ув однім [горщику] борщ з яловичиною, у другім капуста з свининою (Кв.-Осн., II, 1956, 236).

◊ Горо́х з капу́стою — про що-небудь нерозбірливе, невпорядковане. Словом — горох з капустою, нічого не розбереш, що там діється. Кипить, мов в горщику (Коцюб., III, 1956, 151); Наздога́д бурякі́в [щоб дали́ капу́сти] див. наздога́д.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 98.

Капуста, ти, ж.

1) Капуста. І межі капустою доброю буває багато гнилих качанів. Ном. № 2449. На капусту сікти. Въ куски рубить. Як узяв ляхів, як узяв панів на капусту сікти. Лукаш. 33. Качанна капуста. См. Качанний.

2) Заяча капуста. Раст. a) Sedum Telephium L. ЗЮЗО. І. 136. б) Menyanthes trifol. Шух. І. 21.

3) Густые щи изъ рубленной кислой капусты. Ум. Капустиця, капустонька, капусточка. Поливайте капустицю, то буде родити. Чуб. V. 147. Щоб моя капустиця була із кореня коренистая, із листу головистая. Ном. № 261.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 219.

капу́ста (один качан — капусти́на; зменшені — капу́стиця, капу́сточка) — городня рослина родини хрестоцвітих, листя якої викорис­товують для приготування різних страв; традиційна їжа селянина: «Горох, капуста (Коли є горох, ка­пуста) — хата не пуста»; «Хай Бог не допусти прохати капусти»; пop. народні загадки: «Лата верх лати, а всередині хата»; «Лата на латі, ні шите, ні кроєне»; у княжу добу бу­ла рідкістю, поширеною стала в XV—XVIст.; садячи розсаду, при­мовляли: «Дай Боже, час добрий, щоб моя капусточка приймалася і в головки складалася»; не можна було стинати капусти на Головосі́ку (див.); велику, білу, тверду капусту називають рахма́нною; капу́стя́на голова́ асоціюється з дурістю, у Т. Шевченка: «А на громаду хоч наплюй: вона — капуста головата»; у народі про народження дітей го­ворили, що знайдено їх «під капус­тяним листом» або «в капусті». І межи капустою доброю буває ба­гато гнилих качанів (М. Номис); Кожна капуста має свою голову (приказка); Капуста не тлуста, а Матвій не гордий (приказка); По­ливайте капустицю, то буде роди­ти (П. Чубинський); фразеологіз­ми: наздога́д (навздога́д) бурякі́в [щоб дали́ капу́сти] — натяк на од­не, а на думці інше; на́те й мій глек на капу́сту — вживається як при­мовка, коли хтось непроханий втручається в справу чи в розмову.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 273-274.