ЗШУКАТИСЯ

ЗШУКА́ТИСЯ, а́ється, док., розм.

1. Знайти один одного. Казав [Василь]: «Потопимо білих у Чорному морі — вернуся. Зшукаємось і жити хіба ж так будемо!..» (Головко, І, 1957, 245).

2. чого. Почати, кинутися шукати. Зшукалася сьогодні заполочі — нема, а знаю добре, що була (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 741.

Зшукатися, каюся, єшся, гл. Хватиться, начать искать. Зшукалася сьогодні заполочі — нема, а знаю добре, що була. Харьк.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 190.