ЗРІСТ

ЗРІСТ, зро́сту, ч.

1. Те саме, що зроста́ння. Усе його сприяло зросту: і сонце, й зорі уночі.. Як діти всі, він був цікавий, любив і птиці, й квіти, й трави (Сос., II, 1958, 433); Останніми часами літературний рух на Вкраїні стає помітно жвавішим. Про це свідчить і зріст літературної продукції, і збільшення літературної діяльності (Коцюб., III, 1956, 238); [Яворський:] Жодної речі я не писав з таким захопленням і пристрастю. Це буде зовсім новий етап моєї творчості. І цим зростом я зобов’язаний вам [Вірі] і вашій любові (Коч., II, 1956, 219); Я голос подаю за людськість і людину, За міста цвіт гінкий, за красний зріст села, За силу Партії, за сміливість орлину, Що перемогу нам, як сонце, принесла (Рильський, II, 1960, 319).

2. Довжина тіла людини. Який зріст, така й сила, які літа — такий розум (Чуб., І, 1872, 255); Дівчина була невелика на зріст, але рівна, як струна, гнучка, як тополя, гарна, як червона калина (Н.-Лев., II, 1956, 307); Він майже на цілу голову виділявся з-поміж них своїм зростом (Десняк, Десну.., 1949, 301); Вона білява, середнього зросту, з цікавими і ясними очима, з напівдитячою радісною усмішкою (Стельмах, II, 1962, 410).

У людськи́й зріст; У зріст люди́ни — уживається на означення висоти яких-небудь предметів, що дорівнює приблизно довжині тіла людини. На стінах міських будинків уже виростало величезне, в людський зріст «Л», з товстою, як рука, стрілою дороговказу (Гончар, III, 1959, 74); [Не] по зро́сту чиєму, кому — уживається на означення розмірів одягу або інших речей індивідуального вжитку, які відповідають (не відповідають) розмірам тіла людини. Тамара хотіла вибрати Олечці по її зросту сорочку (Хижняк, Тамара, 1959, 171); Урядник скочив з коня і, притримуючи довгу, не по своєму зросту шаблю, підійшов до Матвія (Стельмах, І, 1962, 460).

◊ У (на) весь (уве́сь, по́вний, по́вен) зріст: а) випроставшись, не згинаючись. Розвідники стояли в кузові на весь зріст (Кучер, Чорноморці, 1956, 437); — Вперед! Вперед! — Падають під кулями і знову зводяться в повний зріст, кидаючись на штурм берегових укріплень (Гончар, II, 1959, 419); б) стоячи, з голови до ніг (про зображення людини на портреті, фотографії і т. ін.); в) у всій повноті. Після переможного закінчення війни з інтервентами перед Радянською державою на весь зріст стали завдання мирного господарського будівництва (Біогр. Леніна, 1955, 235).

3. рідко. Висота дерев, рослин, тварин. Дерева, які виросли на волі, характеризуються порівняно невисоким зростом, широкорозлогою кроною, товстим стовбуром (Лісівн.і полезах. лісорозв., 1956,17); Плоха [пшениця], Чіпко! На зріст то вона й добра, та на вмолот не теє… (Мирний, І, 1949, 364).

4. рідко. Те саме, що вік 1. Я пам’ятаю себе в дитинячих літах мало не з п’ятирічного зросту (Збірник про Кроп., 1955, 5); Доцвілися літа чорноокій того зросту і тої пори, коли матір хвилює неспокій за дочку в голубі вечори (Гонч., Вибр., 1959, 94); // Те саме, що повнолі́ття. Із малих літ годувала, леліяла [вдова сина], До зросту в найми не пускала, При старості літ слави да пам’яті прожити сподівала (Укр.. думи.., 1955, 24); Зінько вмовлявся з нею [Килиною] так, що вона житиме в Грицьковій хаті, доглядатиме діти.. і до зросту тих дітей буде в хаті за хазяйку (Гр., II, 1963, 471).

Дохо́дити (дійти́) [до] зро́сту див. дохо́дити.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 709.

Зріст, зро́сту, м.

1) Ростъ. Сама красна, чепурная, хорошого зросту. Мл. л. сб. 203. На зріст. Ростомъ. шити на зріст. Шить такъ, чтобы пошитое годилось и тогда, когда выростетъ тотъ, для кого шито.

2) Возрастъ. З малих літ до великого зросту кохала, годувала. ЗОЮР. І. 19.

3) Проросшее зерно, снопы.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 184.