ЗМАГАТИСЯ

ЗМАГА́ТИСЯ¹, а́юся, а́єшся, недок.

1. Намагатися перевершити, перемогти когось у чому-небудь, домагаючись кращих, ніж у когось, результатів, показників. Нема що таїти — трудно йому з ученим змагатися, таки лихо — невчений (Головко, II, 1957, 421); Самієвські майстри сьогодні змагалися в творчості. Сапери й піхотинці, скинувши тілогрійки, поплювавши в долоні, в’язали плоти (Гончар, III, 1959, 342); Звідки й взявся горобець: — Ану, давай змагатись! Навпростець Хто долетить туди-он до отари? Орел зібрався з силами і полетів… за хмари! (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 163); // перен. Не поступатися кому-, чому-небудь в якихось якостях, властивостях. Рум’яні щоки та губи змагались красою з свіжими, розкішними квітками букетів (Н.-Лев., III, 1956, 238); Чистотою наші лабораторії повинні змагатися з лікарнями (Шовк., Інженери, 1956, 44).

2. Брати участь у змаганні (у 2 знач.). Коли вже змагатися, то треба ж заздалегідь підготувати своє робоче місце (Донч., VI, 1957, 210); Механізатори змагаються між собою за продуктивне і високоякісне проведення всіх робіт (Хлібороб Укр., 1, 1967, 8); Шахтарі Донбасу змагаються з кузнецькими шахтарями за зразкове виконання завдань п’ятирічки (Рад. Укр., 5.XI 1952, 1).

3. перен. Чинити опір кому-, чому-небудь, протестувати проти когось, чогось, боротися з ким-, чим-небудь, за когось, щось. — Я знаю, я бідаха, да ще к тому й кріпак; твій рід такий великий — змагатиметься…. (Барв., Опов.., 1902, 76); — Я — Дуб, се інше діло: Не тільки вітру не боюсь — Я з бурею змагаться буду сміло (Гл., Вибр., 1957, 202); — Толстиков уже й без пива клює, — посміхаючись, кивнув Черниш на свого правого сусіда, що, уткнувшись головою в руки, уперто змагався з налягаючою дрімотою (Гончар, III, 1959, 392); Змагалися хлопці відважно в бою за рідну вітчизну свою (Голов., Близьке.., 1948, 39); Вийшли люди за врожай змагаться (Рильський, III, 1961, 99); // перен. Стикатися (про протилежні думки, почуття, бажання і т. ін.). В ній змагалося два бажання: одно — негайно покинути все до чорта і скоріше їхати звідси.. і друге — навпаки, залишитися довше, дізнатися про всі таємниці (Смолич, І, 1958, 86).

4. розм. Те саме, що сваритися. Кайдаш і Лаврін.. кричали на все горло, змагались разом з бабами й підняли такий гвалт на весь куток, що люди повибігали з хат (Н.-Лев., II, 1956, 339); [Прісцілла:] Ви про що там змагалися? [Руфін:] Та так, пуста розмова, ти не турбуйся… (Л. Укр., II, 1951, 442); // Сперечатися, доводячи свою правоту. Змагається [Катря] з нами, що нема у світі ані добрих людей, ані правди у людей (Вовчок, І, 1955, 226); Старий Горпищенко ніяк примиритись не може, бо по чабанському звичаю тузлук треба їсти, як він каже, тільки з дерев’яних ночовок. Він і сьогодні довго змагався з жінками з цього приводу (Гончар, Тронка, 1963, 10).

ЗМАГА́ТИСЯ², а́юся, а́єшся, недок., ЗМОГТИ́СЯ, змо́жуся, змо́жешся, док., розм., рідко.

1. Спромагатися на щось, намагатися що-небудь зробити. Конаючи, силкувалася мати звести тремтячу руку, щоб поблагословити дочку, що припадала до неї; холодіючи, змагались уста вимовити це благословення (Гр., І, 1963, 262); — Як же йти, Катре, не здолію я, по землі ступати! — Я тебе доведу, голубко! Зможися, щоб іще гірш тобі не було (Вовчок, І, 1955, 111).

2. тільки 3 ос. Наростати, збільшуватися, посилюватися. Дивний якийсь гомін, що йшов від толоки і змагався чимраз дужче, притягнув Германа до вікна (Фр., V, 1951, 427); В його душі змагалася боротьба, підносилася і спадала хвиля збурених почуттів (Кобр., Вибр., 1954, 35); // Наставати. Після дощів спекота змоглася ще гірша, — просто хамелеоняча спекота! (Л. Укр., V, 1956, 53).

3. рідко. Те саме, що знемага́ти 1. Так стихає буйний вітер, що краєм лісу лопотить ліщиною, свище тернями, а заки дійде до середини лісу, то змажеться зовсім і нарешті втихне (Март., Тв., 1954, 276).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 609 - 610.

Змагатися, га́юся, єшся, гл. Спорить. Чуб. III. 221. Не в правді братік кохався, що за сестрицю змагався. Мет. 194. Ой добре, добре чуже дитя бить, що ні свариться, ні змагається. Чуб. V. 700. Змагались тоді між собою. Єв. І. І. 52. Змагається з нами, що нема у світі ані добрих людей, ані правди у людей. МВ. ІІ. 152.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 163.