ЗЛИВАТИ

ЗЛИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗЛИ́ТИ, зіллю́, зіллє́ш і ЗІЛЛЯ́ТИ, зіллю́, зіллє́ш, рідко зілля́ю, зілля́єш, док., перех.

1. Виливати з різних посудин в одну, збираючи разом або виготовляючи суміш чого-небудь рідкого. Прийшов наймит, прийшов бідний, Воли розпрягає,— Господиня з усіх мисок Та в одну зливає (Укр.. лір. пісні, 1958, 550); Доярки.. підходили до Марії, зливали надоєне в молокомір і дивилися, скільки набігло (Жур., Вечір.., 1958, 10).

2. перен. Об’єднуючи кого-, що-небудь з кимось, чимось, створювати одне ціле. Із них бери взірець високий — З радянських земель і країн, Що сили бурної потоки Зливають в океан один (Рильський, Мости, 1948, 98); Лозунги послідовного демократизму зливають воєдино пролетаріат і передову демократію всіх націй.. (Ленін, 19, 1950, 212); Байдуже, хто говорив. Аби почути таке щось, щоб зв’язало докупи розпорошені думки, зілляло надії в один потік (Коцюб., II, 1955, 71); Шум весіннього вітру злив усі звуки в одне протягле гудіння (Перв., Атака.., 1946, 44); // Нерозривно, міцно зв’язувати, з’єднувати що-небудь із чимось.— Зливаємо свої серця з серцями героїв Червоної Армії для остаточної перемоги над ворогом! (Гончар, II, 1959, 191); Народ мій — сонце, з ним я душу злив (Сос., Щастя.., 1962, 233); // Робити невиразним (для зору, слуху). Тінь скрадала їх [риси обличчя] і зливала у суцільну пляму, трохи — тільки трохи — густішу за сіре тло (Кулик, Записки консула, 1958, 102).

3. Виливати або переливати звідкись яку-небудь рідину. Тут прийшли з поля і корови, і овечата, от їх тут біля панночки і доють [доять], і молоко в глечики зливають… (Кв.-Осн., II, 1956, 195); Якщо випадає сніг, то опадомір заносять у тепле приміщення, де сніг тане. Одержану воду зливають у мірну склянку і визначають її кількість (Фіз. геогр., 5, 1956, 91); Ми [партизани] воду випили і всі запаси з’їли. Останній гас зілляли в каганець.., Та спрага помсти нам давала сили (Забашта, Вибр., 1958, 122); // Зціджувати рідину, відділяючи її від чого-небудь густого. Цапигін узяв порожній казанок, кухлик і пішов до струмка. Там він зачепив піску, довго його розбовтував, зливав мутну воду, придивлявся (Донч., II, 1956, 30).

4. розм. Поливати, обливати рідиною, роблячи мокрим, вологим кого-,що-небудь. Приклала [Кранцьовська] чоло до шиби й гірко заплакала. А з другого боку зливав ту шибу дрібний, густий дощ (Март., Тв., 1954, 431); Подвір’я двигтить від каблуків. Коло, де танцюють, весь час зливають водою, гаряча земля парує, але незабаром з-під каблуків вже знову б’є курява (Гончар, II, 1959, 332); Холодна осінь оповила землю сивими туманами, зілляла дрібними дощами (Коцюб., І, 1955, 76); * Образно. Всю доріженьку сльозами злила — оплакала свою долю… (Барв., Опов.., 1902, 90); * У порівн. А де вже помітила [Олеся] що незвичайне, то так погляне, наче холодною водою зіллє (Вовчок, І, 1955, 21).

5. Лити, виливати якусь рідину на кого-, що-небудь. На готовий хміль хоч води злий, то оп’янієш (Номис, 1864, № 11460); * Образно. Щедро зливає [небо] на землю розсип співучого срібла (Баш, Надія, 1960, 236); // Лити кому-небудь на руки воду для вмивання. Одна дружка бере кухоль і полумисок, зливає воду дружкам на руки й подає рушник (Н.-Лев., II, 1956, 425); — Дай, я тобі на руки зіллю. Не хочу, щоб ти мені умивальник смолою забруднив (Руд., Вітер.., 1958, 122); Косарі відклали коси в тіні. Петрик кожному зілляв води, щоб помили руки (Чендей, Вітер.., 1958, 226).

6. перен., рідко. Виражати якісь почуття до кого-небудь. Осталася безутішному дідові одна лишень маленька внучечка Мільця, на котру той однако.. не міг злити своєї цілої любові (Фр.,VІІІ, 1952, 209); Аж вікна затремтіли Од пісні, що злила високий гнів На дук [дуків], на підпанків і на панів (Рильський, II, 1956, 87).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 589.

Злива́ти, ва́ю, єш, сов. в. злити, зіллю́, зіллєш, гл.

1) Сливать, слить изъ разныхъ мѣстъ въ одно. Йому мила з усіх мисок вечерю зливає. Чуб. III. 127.

2) Лить, полить на что. Зливати на руки. Зливши миро се, на погребення зробила. Єв. Мт. LXXVI. 12.

3) Поливать, полить, обливать, облить; заливать, залить. Треба злити долівку, щоб пилу не було. Харьк. у. Зіллю ввесь сад слізьми. Так гляне, неначе холодною водою зіллє. МВ. І. 35. Ріка зливає поберіжжє. К. Іов. 31.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 157.