ЗЛАКОВИЙ

ЗЛА́КОВИЙ, а, е. Прикм. до злак. Обмолочують злакові трави на всяких молотарках (Колг. Укр., 8, 1956, 32); // Який росте серед злаків. На полях, де застосовують гербіциди, гине 93-95 процентів злакових бур’янів (Хлібороб Укр., 4,1965, 6); // у знач. ім. зла́кові, вих, мн. Назва родини цінних зернових і кормових рослин. Жито належить до родини злакових.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 585.