ЗИЗ

ЗИЗ, а, ч., діал. Косоокість.

◊ Диви́тися (погляда́ти, гля́нути і т. ін.) зи́зом: а) косити, скошувати очі (про фізичну ваду зору). Панич пана професора і пані професорки теж приїхали. Не той молодший, а старший, той, що дивиться зизом (Коб., І, 1956, 111); б) кидати косі погляди, виявляючи невдоволення, недоброзичливість. Не до смаку це припало Мамаєві. Бачу, зизом поглядає на самого князя (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 472); — Прощай Гнате, та не згадуй лихом, може, коли й зизом глянули, в житті, як на довгій ниві (Панч, Гомон. Україна, 1954, 120).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 566.

Зи́з, за, м.

1) Косой, косоглазый. Лис, зиз, кутернога: як удасться що доброго — велика ласка пана Бога. Ном. № 8546. Зи́зом диви́тися. Искоса посматривать.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 151.