ЗАЧІПЛЮВАТИ

ЗАЧІ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш і ЗАЧІПЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ЗАЧЕПИ́ТИ, чеплю́, че́пиш; мн. заче́плять; док., перех., а також із прийм. за.

1. Чіпляти або захоплювати чим-небудь. Два хлопці, зачепивши лозиною поміж жабрами, понесли її [щуку] (Мирний, І, 1954, 313); [Прісцілла:] Де котвиця, куди ти кинеш і за що зачепиш ту котву, щоб спинити корабель?.. (Л. Укр., II, 1951, 352); Паровоз зачепив вагон і з грюкотом на стрілках попровадив його до чотирьох розмальованих арб (Ле, Міжгір’я, 1953, 13); Ось під дзвінкі вигуки кран зачепив і проніс над головами людей саморобний танк-трактор (Кучер, Чорноморці, 1956, 234); // Ненароком наштовхуватися на кого-, що-небудь, черкатися об когось, щось під час руху. У тій прудкій ході її прозора шлярка когось зачіплює (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 44); — Гей ти, вайло! — гукала вона на неї, коли Гафійці ненароком вилітало з рук веретено або коли вона зачіпляла що по дорозі.— Яка з тебе хазяйка буде, що ні ступити, ні зробити до ладу не годна? (Коцюб., II, 1955, 31); // Накидаючи, прикріпляти, одягати.— Він [чоловік] придумав для Вола ярмо, щоб не зачіпляти посторонки йому за роги (Фр., IV, 1950, 121); Молодиця не хоче, а вона [перекупка] таки зачепила їй за шию намисто (Вовчок, І, 1955, 14); // Черпаючи, набирати що-небудь; зачерпувати. Цапигін узяв порожній казанок, кухлик і пішов до струмка. Там він зачепив піску, довго його розбовтував, зливав мутну воду, придивлявся (Донч., II, 1956, 30).

2. тільки док., розм. Роздобути, дістати що-небудь. [Дранко:] Їй-богу, вже Горпина викрадається кудись! Де б мені дубину зачепити? (Кроп., І, 1958, 181); // Захопити що-небудь, урвати. [Печариця:] Кого ж то він [Храпко] на підставу за себе візьме? Що́ якби мене? От би — добро! Зачепити можна чимало грошви… (Мирний, V, 1955, 170).

◊ Є (бу́де, було́) за (об) що́ (ві́що) ру́ки зачепи́ти — мати матеріальну основу, щоб почати господарювання, яку-небудь справу і т. ін. У неї тільки хата нова, а хазяйства ніякого… здається, й курка не ходить; а города того крихта, що ні за що й рук зачепити (Барв., Опов.., 1902, 14); — Не така, мамо, Галя. Нічого вам, турбуватись.. Всьому знає лад дати. А що вона має лишнє там, то то ще краще. Буде об віщо на перший раз руки зачепити (Мирний, II, 1954, 245).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 408.