ЗАХОПЛЕНИЙ

ЗАХО́ПЛЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до захопи́ти. Натовп стихійно розбивається на дві частини, і, захоплений однією з них, я біжу, мов навіжений, вперед (Кол., На фронті.., 1959, 198); Вся величезна територія Північної Таврії, захоплена противником протягом літа, після кількаденних боїв була очищена від його військ (Гончар, II, 1959, 388); Поранений генерал Бонамі був захоплений в полон російськими гренадерами (Кочура, Зол. грамота, 1960, 299); Від Глущуківського поля, захопленого Генріхом, мав розпочинатися справедливий розподіл землі (Чорн., Визвол. земля, 1959, 198); Вчителька та, що була захоплена вдома війною,— відтоді лише сивиною тривога на коси лягла… (Уп., Вірші.., 1957, 85); Я був захоплений величчю просторів нашої країни і її дивовижними багатствами (Довж., І, 1958, 26); Антей все не бачить її, захоплений грою (Л. Укр., III, 1952, 463); Батько й дочка так були захоплені розмовою, що не помічали того гарячкового погляду, якого не зводив з них ад’ютант капітана (Збан., Між.. людьми, 1955, 8); // захо́плено, безос. присудк. сл. Її захоплено на вулиці, де вона, випнувши перед себе кужіль, на ході виводила вовняну нитку та щось бубоніла до себе (Коцюб., І, 1955, 249); Моста було захоплено, танк загорівся, екіпаж вискочив з машини й потрапив під обстріл, але все обійшлося без тяжких втрат (Ю. Янов., II, 1954, 100); // у знач. ім. захо́плений, ного, ч.; захо́плена, ної, ж. Людина, яку взяли у полон, силою затримали, позбавивши волі. Ткнувши револьвер собі за пояс, він взявся обшукувати захопленого (Гончар, Таврія.., 1957, 389).

2. у знач. прикм. Дуже радісний; збуджений, схвильований. Вищать від захвату й сміху захоплені хлоп’ята (Забіла, У.. світ, 1960, 99); Мене хтось піснею широкою стріває, І квіти кидає захоплена юрба (Олесь, Вибр., 1958, 364); // Який виражає захоплення, хвилювання, піднесення. Сяо дивився на Глушака захопленим поглядом (Довж., І, 1958, 110); Хлопець посміхається тією захопленою посмішкою, яка грає тільки на юних обличчях (Стельмах, Над Черемошем.., 1952, 30); Муся дивилася на Володю захопленими і трохи зляканими очима (Ткач, Арена, 1960, 193); Залунали захоплені оплески (Донч., Вибр., 1948, 35); // Сповнений радості; хвилюючий. І часто в творчому натхненні На верхніх поверхах будов Ми говоримо тихо: «Ленін»! — Замість захоплених промов (Бичко, Сійся.., 1959, 25); Через все життя Волошин проніс в душі квітучий жар поезії й довірливу, захоплену, майже дитячу любов до природи та людей (Дмит., Розлука, 1957, 254).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 390.