ЗАПИСУВАТИ

ЗАПИ́СУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАПИСА́ТИ, ишу́, и́шеш, док., перех.

1. що і без додатка. Занотовувати на папері, передавати, викладати у письмовій формі. А ви записуйте, не шкодить Такую річ і записать. Бо се не казка, а билиця, Або бувальщина, сказать (Шевч., II, 1953, 249); — Оце привезуть до сахарні десять сажнів дров, а ти лічи та й записуй, та й записуй (Н.-Лев., III, 1956, 320); Думаючи, що всі товариші поснули, він вийняв свій щоденник і почав повільно щось записувати (Довж., Зач. Десна, 1957, 447); Хто склав текст цієї Думи — невідомо. Вперше її записали в місті Охтирці (Вол., Сади.., 1950, 36); // Фіксувати з допомогою звукозаписувального апарата на плівці, пластинці для наступного відтворення звуку. Їли [Микола Григорович з Юрком] печену картоплю з салом, бачили, як сходить на полонині сонце, чули, як прокидається ліс.. Записували в блокноти і на магнітофонну стрічку пісні (Томч., Готель.., 1960, 255); * Образно. А моя пам’ять, той нерозлучний секретар мій, вже записує і цю безвладність тіла серед цвіту яблунь, і гру світла на посинілих лицях, і мій дивний настрій… (Коцюб., І, 1955, 420).

◊ На ло́бі записа́ти див. лоб.

2. кого. Заносити, вносити у список, реєстр і т. ін. В тому [кривдянському] посаді і в церковних метриках, і в посадських, і поліцейських книгах були позаписувані якісь невмираючі люди: вони ніколи не вмирали, бо на їх місце зараз записували нових українських утікачів і давали їм прізвища записаних в книгах небіжчиків (Н.-Лев., II, 1956, 220); — Усі прийшли? — «Всі». — Не прийшов Безик Олекса. — «Я тут…» — Треба всіх записати (Коцюб., II, 1955, 99); Чорнокнижний заклопотано подивився на тюремника, запитав, кого він привів, несхвально похитав головою і звелів підписареві записати в арештантську книгу ім’я та прізвище старого (Стельмах, І, 1962, 450); // розм. Заносити кого-небудь до списку, зараховуючи, приймаючи або влаштовуючи, віддаючи кудись. Батьки приводили дітей записувати до школи (Коцюб., І, 1955, 322); — Чого приїхала? До комуни записувати? (Еллан, ІГ, 1958, 8); — Ходім! Князь велів записати тебе у балет (Хотк., І, 1966, 114); Лагутіна вона сама записала в легкоатлети (Гончар, Людина.., 1960, 50); // тільки док., розм. Зареєструвати новонародженого; // заст. Зараховувати до певного соціального стану, професійної групи і т. ін. Захарія до себе перевів [Кость], записав його у купці (Кв.-Осн., II, 1956, 393); — В нас, Даньку, не скучатимеш! Як одужаєш, ми тебе до себе в артисти запишемо (Гончар, II, 1959, 147).

3. що кому, перен., розм. Залишаючи у спадщину, зробити відповідний письмовий документ; відписати. Карпова тітка померла — десь у городі служила — стара дівка, самотня, і записала Карпові двісті рублів (Коцюб., І, 1955, 299).

4. що, розм. Заповнювати що-небудь письмовими знаками. З тяжкою бідою записує [поет] половину потрібного числа аркушів, зітхає ще важче, ніж перед початком роботи (Л. Укр., І, 1951, 301); Я записую останні Сторінки у зошиті своїм (Рильський, III, 1961, 20).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 255.

Запи́сувати, сую, єш, сов. в. записа́ти, шу́, шеш, гл.

1) Записывать, записать. b ко́мені записати. Оставить безъ вниманія. Ном.

2) Записывать, записать куда-либо. Записали в салдати. Чуб. V. 968.

3) Завѣщать.

4) Уступать, уступить по записи, по писанному документу. Здумав чортові душу записати. Драг. 55.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 79.