ЗАПЕКЛИЙ

ЗАПЕ́КЛИЙ, а, е.

1. розм. Який запікся, став твердим; запечений. Сонце жарило запеклу вже й потріскану землю (Фр., V, 1951, 298); Біле волосся було скуйовджене й облите запеклою кров’ю (Стор., І, 1957, 337); Собака була тепла, й Фатьма почувала себе ніби коло материних ніг. Навіть запеклими губами поцілувала пса (Ю. Янов., І, 1958, 62).

2. Який відзначається жорстокістю. Прибігла фурія із пекла, Яхиднійша од всіх відьом, Зла, хитра, злобная, запекла, Робила з себе скрізь содом (Котл., І, 1952, 176); Чоловіча совість не замирає в самій запеклій душі (Мирний, II, 1954, 159); Не сумуй, що листя Сиплеться додолу: Знов зазеленів По всьому околу. А сумуй, що сила Молодості гине, Що запекле серце Світлі думи спине [спинить] (Граб., І, 1959, 219).

3. Який завжди все робить по-своєму; упертий, затятий. — Та й запекла ж ти людина! Ти кремінь, а не чоловік. Я б з кременя добула слова. Кидай люльку та говори зі мною! (Н.-Лев., III, 1956,100); — Запекла баба, а дурна, як бубон (Збан., Малин. дзвін, 1958, 137); // Який характеризується упертістю (про вдачу). [Ізоген:] Ардент наважив статую розбити.. Весь клір просив, щоб не робив того. Ти знаєш же його запеклу вдачу (Л. Укр., III, 1952, 297); // Який не піддається впливові, перевихованню; закоренілий. Самий запеклий харцизяка, ..і в того рука не підніметься, щоб яке зло зробити дитині!.. (Кв.-Осн., II, 1956, 360); Під сивим волоссям затаїлась міцна, запекла й правдива душа (Н.-Лев., II, 1958, 258); Збори й справді були незвичайні. Виключали з колгоспу Тихона Перепелицю, запеклого ледаря (Донч., VI, 1957, 233); // Непримиримий (про ворога, супротивника і т. ін.). І не було того дня, щоб не було суду над Яковом; вона [невістка] перетирала усі кісточки, перебирала усі жилочки його,— так не ворогують чужі, так не гризуться запеклі вороги між собою! (Мирний, IV, 1955, 55); // Який впадає в крайність у вияві своїх поглядів, переконань. Та й всі вони запеклі християни (Л. Укр., II, 1951, 512).

4. Який невідступне, з запалом віддається якому-не-будь заняттю; завзятий. Виявилося: обидва були запеклими спінінгістами (Чаб., Тече вода.., 1961. 42); Кажуть, запеклий курій дихав неповними легенями (руд., Остання шабля, 1959, 255); // Відчайдушно хоробрий. Уродився такий запеклий і здоровий козарлюга (Стор., І, 1957, 400); //у знач. ім. запе́клий, лого, ч. Відчайдуш-но хоробра людина. Неначе птахи чорні в гаї, Козацтво сміливе літає; Ніхто на світі не втече! Огонь запеклих не пече (Шевч., І, 1951, 202).

5. Дуже сильний, довготривалий, напружений (про дії, процеси). Імперіалізм е запекла боротьба великих держав за поділ і переділ світу.. (Ленін, 23, 1950, 84); Запеклі тривають бої на фронтах (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 108); Партія могутня — ясен цвіт народу — У борні запеклій, у тяжких боях Рідній Україні здобула свободу І торує світлий у майбутнє шлях (Бичко, Сійся.., 1959, 243); Оскіл — водяний рубіж у Вітчизняній війні, тут точилися запеклі бої з гітлерівцями (Вишня, І, 1956, 357); // Глибокий, нестримний (про почуття). Де ж Христя забарилася? Чому не приходить утішати матері старої, ділити з нею її тугу запеклу? (Мирний, III, 1954, 37); Не жаль мені, що се вам нагадає Запеклої ненависті порив (Л. Укр., І, 1951, 113).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 249.

Запе́клий, а, е. Зачерствѣлый, закоренѣлый, упрямый; отчаянный. Окунь запеклих не пече. Шевч. 60. Запеклий ворог. Є такі запеклі, що й на кладовище уночі не бояться тобі йти. Канев. у. Стельмах сей був чолов’яга запеклий собі, такий, що купить на торгу оселедця, сам їсть, а жінці… й діткам не дасть, і зожре сам перед їх очима. Г. Барв. 458.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 77.