ЗАКОННИЙ

ЗАКО́ННИЙ, а, е.

1. Який спирається на закон (у 1 знач.), здійснюється або відбувається відповідно до закону. Ми боролись не істерикою і не скандальчиком, звичайно, а такими засобами, які цілком лояльні і цілком законні: (Ленін, 7, 1949, 263); Тепер.. постанова була законна (Гр., II, 1963,377); // Встановлений законом. Вірив [Орест] колись, що бодай половина кривд бідних людей походить від того, що нікому пояснити бідолахам їхні законні права (Вільде, Сестри.., 1958, 171); // Який має право на що-небудь. Греки Східної імперії називали себе законними спадкоємцями Риму (Скл., Святослав, 1959, 144); Виріс [Оленчук] на цій землі, зросив її своїм потом і вважав себе законним господарем цього краю (Гончар, Таврія.., 1957, 677); // розм. Справжній, непідроблений. Десяцький засунув руку в свою єдину бездонну кишеню, бережно потрусив нею і відразу витягнув.. пожмакований лист. — Осьдечки він, з усіма законними печатками і царськими марками (Стельмах, І, 1962, 511).

Зако́нна дружи́на (жі́нка) кого, чия, розм. — жінка стосовно до чоловіка, з яким вона перебуває у шлюбі; Зако́нний чолові́к кого, чий, розм.- чоловік стосовно до жінки, з якою він перебуває у шлюбі. [Залеський:] Судовий наказ зараз зробити треба про повернення гулящої Орини до законного чоловіка в господу (Собко, П’єси, 1958, 43); Зако́нний шлюб — шлюб, юридичне оформлений відповідно до діючого закону.

2. Який має підставу; справедливий. — Я вимагаю від Ради солдатських депутатів і від Ради робітничих депутатів прийняти ухвалу і домагатися всіма засобами повернення батальйону в Славгород і повернення батальйону його зброї… — Вимога цілком законна! — почулись голоси з залу (Головко, II, 1957, 547); «Слово о полку Ігоревім».. становить законну гордість і росіян, і українців, і білорусів (Рильський, III, 1956, 15); // Закономірний, природний. Звісно, що її [дівчини] шкода і бажання покрити доччиний [доччин] гріх — зовсім законне (Мирний, V, 1955, 424); Весна у законні вступає права! (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 199).

3. заст. Відповідний до звичаю, передбачений певним обрядом. Увішедши [увійшовши] у хату, помолилися [старости], хазяїну поклонилися і почали казати законні речі про порошу, про князя, про куницю, і звели на красну дівицю (Кв.-Осн., II, 1956, 488).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 156.

Зако́нний, а, е. Законный. зако́нне сло́во, зако́нні ре́чі. Обрядовыя выраженія, обязательныя при народныхъ обрядахъ, напр. свадебныхъ. Говорили старости законні речі про куницю. Кв. І. 76. Поки староста се законне слово казав, Маруся у кімнаті все поклони била, щоб батько оддав її за Василя. Кв. І. 54.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 52.