ЗАКОН

ЗАКО́Н, у, ч.

1. про що і без додатка, юр. Встановлене найвищим органом державної влади загально обов’язкове правило, яке має найвищу юридичну силу. Аж ось лихий царя несе З законами, з мечем, з катами, З князями, темними рабами (Шевч., II, 1963, 404); Чекаю тепер, як не знати чого, закону про волю преси, а його як нема так нема (Коцюб., III, 1956, 283); Закон у пана, як дишло, — куди направить, туди й вийшло (Укр.. присл.., 1955, 16); У Радянському Союзі діє прийнятий Верховною Радою СРСР Закон про мир, спрямований проти всякої пропаганди війни, на захист і зміцнення справи миру (Рад. Укр., 9.VIII 1951, 1); Улас зблід, голос його тремтів і ламався: — Ви порушуєте закон і конституцію (Тют., Вир, 1964, 68); // тільки одн., без додатка. Сукупність таких загальнообов’язкових правил та державних постанов, що визначають суспільні відносини людей; втілення найвищої влади в суспільстві. [Лихвяр:] Ті християни всі вороги добробуту й держави і не повинен би закон давати їм права оборони (Л. Укр., II, 1951, 513); [Одновіл:] Спасибі Хмельницькому, одна тепер правда буде, один закон, одна віра православна (Дмит., Навіки разом, 1950, 18); // у знач. присудка, перен. Те, що сприймається як незаперечне розпорядження, веління, обов’язкове для неухильного виконання. Йосипенко усіма верховодить, що сказав прикажчик — слово його закон (Мирний, IV, 1955, 169); Наказ командира — закон для солдата! (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 110).

І́менем зако́ну — владою, наданою діючим законодавством. Казенний дім! Ніколи він не віщував добра хліборобу ні в картах, ні в житті.. Хіба ж мало людей ще господарями входили в ці двері, а виходили з них іменем закону старцями? (Стельмах, І, 1962, 381); По́за зако́ном бу́ти (перебува́ти, стоя́ти і т. ін.) — бути позбавленим громадянських прав, заступництва з боку державних органів. Ми стоїмо зараз поза законом (Коцюб., III, 1956, 284); Ста́вити (оголо́шувати і т. ін.) по́за зако́ном кого — позбавляти кого-небудь громадянських прав, заступництва з боку державних органів. [Адмірал:] Хто піде проти наказу, хто не виконає ультиматуму, той поставить себе поза законом (Корн., І 1955, 74); Сухи́й зако́н — заборона вживати алкогольні напої. — У штаті Бомбей — сухий закон. Пити спиртні напої заборонено (Минко, Намасте.., 1957, 12).

2. кого, чого, чий і без додатка. Загальноприйняте, усталене правило співжиття, норма поведінки. Один за всіх, — за одного усі! Такий закон і дружби і любові (Сос., Солов. далі, 1957, 15); Обов’язок кожного моряка допомогти іншому морякові, який терпить у морі лихо. Такий міжнародний закон (Кучер, Голод, 1961, 342); По всьому відчувалося, що паруб’яга тут — заводій і що він у цій хаті диктує неписані закони досвіток (Речм., Весн. грози, 1961, 122); // Звичай, обряд. Мати не казала їм нічого, їй закон велить, благословляючи діточок, тільки плакати (Кв.-Осн., II, 1956, 72); [Зінька:] Ти, може, не захочеш і похристосуватися зо мною? [Роман:] Чому? Це ж закон… Давай похристосуємось (Кроп., II, 1958, 19).

◊ Во́вчий зако́н див. во́вчий.

3. чого, перев. мн. Основні правила в якій-небудь ділянці людської діяльності, що випливають із самої суті справи. Питання це — режисер і автор — стояло дуже гостро.. Але до згоди тоді ще не прийшли. Власне, не до згоди, а до розуміння законів кінематографії (Ю. Янов., II, 1958, 22).

4. чого і без додатка. Об’єктивно існуючий, постійний і необхідний взаємозв’язок між предметами, явищами або процесами, що випливає з їх внутрішньої природи, сутності; закономірність (у 2 знач.). Читав [Гриць ] книжки. Говорили ті книжки про право кожного й про волю те право добувати; судили про звіра і чоловіка; про світ і його закони довічні (Мирний, III, 1954, 186); — Тепер.. наука так швидко пішла вперед і довела закони, на яких тримається всесвіт (Тют.. Вир, 1964, 42); // Основне положення якої-небудь науки, що відбиває причинно-наслідковий зв’язок між явищами, характеризує перебіг певних процесів у природі або суспільстві. Причина руху планет залишалась невідомою до кінця XVII ст., до відкриття Ньютоном (1643-1727) закону всесвітнього тяжіння (Астр., 1956, 66); Відкриття періодичного закону і створення періодичної класифікації є найвидатнішим відкриттям у галузі хімічних наук (Наука.., 2, 1959, 48); // Що-не-будь неминуче, незаперечне, що є виявом певної закономірності. — Ось, зверніть увагу — персик. Скільки років б’юсь, сотні сіянців щороку й жодного морозостійкого гібрида. І розщіплюється чи на мигдаль, чи на персик. Ваш професор зараз скаже, що не розщіплюватися вони не можуть. — Не можуть, Іване Володимировичу, — це закон, — сказав Карташов (Довж., І, 1958, 477).

5. Сукупність догм (основних положень) якої-небудь релігії, віровчення. Були там [у пеклі] чесні пустомолки, Що знали ввесь святий закон (Котл., І, 1952, 139).

Зако́н бо́жий — у дореволюційній школі — спеціальна дисципліна, що вивчала основи православного віровчення. — Тепер треба людей грамотних, а в мене тільки й науки що в шкільному курникові сидів за незнання закону божого (Тют., Вир, 1964,25).

◊ Зако́н бра́ти (взя́ти, прийма́ти, прийня́ти); У зако́н уступа́ти (уступи́ти) заст.: а) брати шлюб, вінчатися з ким-небудь. [Матушка гуменя:] Се твоя жінка, чоловіче? [Кнур:] Моя, добродійко. Рідна моя. Ми з нею закон брали (Мирний, V, 1955, 83); — Чи до танців тут, до скоків? Аби б у закон уступити. Моє сирітське діло (Кв.-Осн., II, 1956, 350); б) приймати постриг, стригтися в ченці (черниці). Закону черниця ще не взяла, в послушницях другий рік ходить (Ле, Хмельницький, І, 1957, 228); У зако́н увести́ кого, заст.: а) дати шлюб кому-небудь, повінчати когось; б) охрестити дитину. — Сьогодні уже баба питає: коли і як малу у закон увести? (Мирний, IV, 1955, 66).

$ По зако́ну: а) згідно з відповідним законом. — Вона по закону податків не повинна платити. Де се видано, щоб удова давала податки за померлого чоловіка? (Мирний, III, 1954, 50); б) відповідно до звичаю, точно виконуючи певний обряд. — Завтра сам приїду до тебе, — каже [пан] Уляні, — з старостами й молодим, і вже будемо тебе сватати як слід по закону (Стор., II, 1957, 190); — Хоч поховайте мене по людському закону. Нехай посесор не викидає мене на смітник, як викидав других бурлак (Н.-Лев., II, 1956, 213); в) (рідко) по правді, справедливості. — А правду казав Чіпка,— промовила [Христя].. — Що немає між людьми правди, що живуть вони не по закону! (Мирний, І, 1949, 276); — Батько ще навесні одрізнив і Микиту, і Сашка. По двадцять десятин виділив кожному. У нього в самого і сорока не лишилось. Як по закону, то тепер іще батькові прирізати треба (Головко, II, 1957, 475).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 154.

За́ко́н, ну, м.

1) Зародышъ. Конст. у. Там його́ й зако́ну нема́. Нѣтъ его тамъ и зародыша, нѣтъ и слѣда. Конст. у.

2) Загонь. Де ж такий закон є, щоб чоловіка нівечити. Харьк.

3) Исповѣданіе, обрядъ, предписаніе религіи, обычая. Хитрий закон, що не зна ні чорт, ні піп, ні дякон. Посл. Аф. 419. Князь ісповідував православну віру і кріпко тримався свого закону. Стор. МПр. 69. Поховали громадою, як слід, по закону. Шевч. 32. Як раз по нашому закону пред нею шапочку ізняв. Котл. Ен. ІІІ. 56. Ждіть від нас людей по закону увечері. Кв. Драм. 173. в зако́н увести́: а) Сочетать законнымъ бракомъ. Нехай нас звінчає, та тогді вже явимось до матері. Вона, побачивши, що ти вже у закон уведена, не так буде на тебе жалкувати. Кв. І. 219. б) Окрестить. Вже три дні, як дитина не хрещена… Не дай, Боже, якого случаю — і вмре не введена в закон. Мир. ХРВ. 23. У зако́н уступи́ти. Вступить въ законный бракъ. Маркев. 114. См. еще закін.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 51.