ЗАКЛИНАТИСЯ

ЗАКЛИНА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ЗАКЛЯ́СТИСЯ, яну́ся, яне́шся, док., розм.

1. Те саме, що присяга́тися. Шнайдер заклинався, що в усім своїм маєтку не має такої суми (Фр., VI, 1951, 308); Заклявся-забожився [Йосип], що коли його не спарують з Параскою, то він сам з собою порішить… (Мирний, IV, 1955, 37); Заклявся [Іщук], що не заспокоїться, доки не виведе Гризоту на чисту воду (Речм., Твій побратим, 1962, 73); // тільки док., на що. Поклястися чим-небудь зробити щось. [Лісовик:] Дядько Лев заклявся на життя, що дуба він повік не дасть рубати (Л. Укр., III, 1952, 195).

2. тільки док., з інфін. Давши зарік, перестати, кинути що-небудь робити; заректися.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 149.

Заклина́тися, на́юся, єшся, сов. в. закля́стися, кляну́ся, не́шся, гл. Клясться, поклясться. Заклялась і забожилась, що не прийде до хати. Чуб. V. 656. Мотря заклиналась, що бачила холеру.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 49.