ЗАДРІБОТІТИ

ЗАДРІБОТІ́ТИ, очу́, оти́ш і ЗАДРІБОТА́ТИ, очу́, о́чеш, док., розм.

1. неперех. Піти, побігти дрібними кроками. Зоя здригнулася. З білого мороку вийшов низенький на зріст чоловік і обережно задріботів до неї (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 204); Коненята задріботіли по благенькому дощаному містку (Стельмах, Правда.., 1961, 27); Горпинка.. швидко-швидко задріботіла вулицею (Кос., Новели, 1962, 73); // безос. Незабаром у коридорі босо, численно задріботіло, залунали дитячі голоси (Гончар, Південь, 1951, 108); // Затанцювати, часто перебираючи та пристукуючи ногами. — В такому хвартусі хоч зараз ставай у танець, — сказала Марія й задріботіла маленькими ногами (Н.-Лев., II, 1956, 104); // перех., рідко. Почати виконувати якийсь танок, часто перебираючи ногами. Вдаривши себе по колінах та по підошвах долонями, задріботів [Льоня] таку чечітку, що в присутніх аж дух перехопило (Ткач, Плем’я.., 1961, 173).

2. неперех. Почати часто й ритмічно стукати, вдаряти по чомусь, у щось, створюючи відповідні звуки. Я проліз уже через дахове вікно на горище, коли по блясі лунко задріботіло кілька важких крапель (А.-Дав., Слово.., 1964, 81); Легенько постукав [лісничий] — не відчинили. Задріботів дужче, прислухався — тихо (Рудь, Гомін.., 1959, 108); Йому стало холодно. Задріботіли зуби (Мик., II, 1957, 216); * У порівн. Посипались з усіх боків довгі, короткі, грубі, тонкі голоси, наче дощ по стрісі та деревах задріботів (Григ., Вибр., 1959, 331).

3. неперех. Заговорити дуже швидко, скоромовкою. — Я не хочу нічого знати, слухати, бачити! — задріботіла пані. — Ти мене з світу хочеш оце зігнати, чи що? — вигукує ридаючи (Вовчок, І, 1955, 120); — Здорові в хату! — привітавсь Чіпка. — Здоров, здоров, — весело задріботав Порох (Мирний, І, 1949, 245).

4. неперех. Заспівати, видаючи уривчасті звуки (про деяких птахів). Задрібоче [соловейко], що аж дух йому запирається… (Кв.-Осн., II, 1956, 40); // Заграти швидко, з перебором. Бубон задріботів, розсипався мідними брязкотельцями (Кучер, Трудна любов, 1960, 13); // перех. Почати виконувати, грати яку-небудь мелодію у швидкому ритмі. Скрипка задріботіла козачка, неначе пташка защебетала (Н.-Лев., II, 1956, 29).

5. неперех. Залунати (про уривчасті звуки). Зататакав кулемет. Наче у відповідь, задріботіли постріли з гвинтівок (Трубл., III, 1956, 119).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 115.

Задріботі́ти, чу́, ти́ш, гл.

1) Быстро заговорить, засыпать скороговоркой. Я не хочу нічого знати, слухати, бачити! — задріботіла пані. МВ. (О. 1862. III. 53).

2) Засеменить (ногами). А хлопці, взявшись у боки, задріботять ногами, то вдарять тропака. Левиц. І. 16.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 36.