ЗАГАЧУВАТИ

ЗАГА́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАГАТИ́ТИ, ачу́, а́тиш, док.

1. перех. Загороджувати, перекривати чим-небудь (річку, канал і т. ін.). Здавна пам’ятали люди, — їхня річечка не хотіла йти в ставок, скільки її не загачували (Ю. Янов., Мир, 1956, 39); Одного дня сюди прийшла будівельна бригада. Вона зруйнувала міст, почала загачувати річку камінням (Минко, Ясні зорі, 1951, 29); // Закладати, лагодити (гатку, греблю). Вода раз греблю просмоктала… Ну що ж! узять би й загатить, Так ні! Мірошник спить та спить (Гл., Вибр., 1951, 13); //Прокладати, робити (гатку, греблю). * Образно. [Гострохвостий:] І ще кума! Мабуть, у вас на всім світі нема людей, та все куми. Вашими кумами можна на Дніпрі греблю загатити й Чорторию закидати (Н.-Лев., II, 1956, 504).

2. перех., перен. Заповнювати собою цілком, до краю якийсь простір, прохід і т. ін.; запруджувати. В містечку, недалеко табору, вулицю загатила валка машин. Хоч літнє болото не страшне.., але машини затрималися (Коз., Гарячі руки, 1960, 222); // розм. Заповнювати великою кількістю чого-небудь. В селі Рудаєво вони [фашисти] вбивали худобу, телят, собак і загачували цими трупами всі криниці (Ле, Мої листи, 1945, 204); — І де ви, Свириде Яковлевичу, свої книжки діватимете? Всю хату загатили, — озвалася Докія (Стельмах, II, 1962, 378).

3. тільки док., неперех., розм. Почати бити, стукати в щось, по чомусь з силою. Тільки замірявся він загатити в двері кулаком, — двері якраз розчинилися (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 346); // Ударити сильно, навідліг. Як відвернув [жовнір] руку, як загатив у зуби, то мало Іван ними не вдавився, виплював і зуби і кров (Стеф., І, 1949, 250).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 73.

Зага́чувати, чу́ю, єш, сов. в. загати́ти, чу́, тиш, гл. Запруживать, запрудить; дѣлать, сдѣлать плотину, запруду. Ні один не переплив, усі камнем лягли по дну, аж річку загатили. К. Орися. (ЗОЮР. II. 204). Інгул що-зіму замерзає — Богун не встане загатить шляхетським трупом. Шевч. 160. Все пани та пани, а греблі нема кому загатити. Ном. № 1173.

Зага́чувати, чую, єш, сов. в. зага́чити, чу, чиш, гл. Захватывать, захватить крюкомъ; зацѣплять, зацѣпить, задѣвать, задѣть, завлечь, привлечь. Хлопці його у свою компанію загачили хитрощами.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 25.