ЗАГАРТОВУВАТИ

ЗАГАРТО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАГАРТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док.. перех.

1. Надавати металевим виробам у процесі гартування більшої (ніж звичайна) твердості, міцності, пружності. Загартовують інструменти, які повинні бути дуже твердими, щоб різати метал (Метод. викл. фрез. справи, 1958, 173); Якщо виготовлені із сталі рейки і колеса загартувати, то вони матимуть значно довший строк служби (Наука… 10, 1962, 18).

2. перен. Робити фізично або морально стійким. міцним, витривалим, виробляти здатність переборювати незгоди, труднощі. [Несміян:] Медицина лікує. Зате труд, скажу по совісті, загартовує. А загартованій людині рідко коли потрібні лікарі (Дмит., Дівоча доля, 1960, 14); Чи є що ближче людському серцю за рідний куточок, ..де спека, дощ і сніговій загартовують тіло і надають серцю завзяття… (Добр., Ол. солдатики, 1961, 6); // із сл. волю, душу, серце і т. ін. Робити кого-небудь морально стійким, витривалим. Загартовує (І. Франко] свою волю в боротьбі за кращу долю покривдженого, такого близького йому, робочого люду (Коцюб., III, 1956, 34); А може то розжеврілася туга, як те залізо, що біліє біллю.. І що, коли не загартує серця, а спалить і спотворить палстрашний? (Л. Укр., І, 1951, 228); Таку неспокійну натуру викохав старий дід, на лихо Іванові, і загартував її своїми страшними переказами (Мирний, І, 1949, 210); //Певними засобами виробляти в рослин стійкість до несприятливих умов. Перед висадкою в грунт розсаду поступово загартовують та привчають до зовнішнього повітря (Овоч. закр. і відкр. грунту, 1957, 90

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 72.

Загарто́вувати, вую, єш, сов. в. загартува́ти, ту́ю, єш, гл. Закалять, закалить. Тільки крицю треба загартувати. Ком. II. 57.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 25.