ЗАВІРЧУВАТИ

Заві́рчувати, чую, єш, сов. в. заверті́ти, верчу́, ти́ш, гл.

1) Обвивать, обвить тканью, бумагой и пр., заворачивать, завернуть, обертывать, обернуть. Не лізь на колодку, бо заб’єш головку, та буде боліти, нічим завертіти. Макс. (1349) 103. Мені, дівко, та пришиють квітку, тебе, дівко, завертять в намітку. Мет. 15.

2) Завертывать, завертѣть, завинчивать, завинтить.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 18.