ЗАВАДА

ЗАВА́ДА, и, ж. Те саме, що перешко́да. Кінь, у шаленім бігу перескакуючи рови, плоти та інші завади, зломить ногу (Фр., IV, 1950, 125); Тізба та любий Пірам, до стіни притулившися, часто Дихання спільне палке переймали по черзі й мовляли: — Заздрісна стіно, чого для коханців становиш заваду? (Зеров, Вибр., 1966, 322); — То біда, що простий чоловік почуває так само, як учений, а висловити того словами не вміє. Це велика завада в житті, пане докторе, я вам кажу (Вільде, Сестри.., 1958, 423); Партія завжди подавала і подає руку допомоги радянським митцям.., прибираючи зі шляху всі завади (Мал., Думки.., 1959, 4).

◊ На зава́ді бу́ти (става́ти, стоя́ти і т. ін.) — перешкоджати. На Мар’ю знову насіло.. їй усе здавалося не так, все було на заваді! (Мирний, III, 1954, 155); Сам Віктор.. досі не міг розібратися в тому, що ставало на заваді в роботі (Руд., Вітер.., 1958, 302).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 34.

Зава́да, ди, ж. Препятствіе, помѣха, затрудненіе. То завада є йому, що воно не зійшло. Камен. у. Бу́ти на зава́ді. Служить помѣхою, мѣшать. Йому й муха на заваді. Ном. № 2890. Поганому животові й пироги на заваді. Посл. Ста́ти на зава́ді. Помѣшать.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 11.