ЗАБІЛЮВАТИСЯ

ЗАБІ́ЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ЗАБІЛИ́ТИСЯ, ілю́ся, і́лишся, док.

1. Забруднюватися чим-небудь білим. — Чому в лавці не сидиш? — Чого плачеш? Чим забілився? (Фр., II, 1950, 57).

2. тільки недок. Пас. до забі́лювати.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 23.

Забі́люватися, лююся, єшся, забіля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. забіли́тися, лю́ся, ли́шся, гл.

1) Подбѣливаться, подбѣлиться молокомъ, сметаной (о кушаньи).

2) = Забіліти.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 6.