ЖУЙКА

ЖУ́ЙКА, и, ж.

1. Повторне пережовування жуйними тваринами їжі, що повертається з шлунка в ротову порожнину. Захворювання травного апарата [у корів] супроводжуються атонією [ослабленням] передшлунків і припиненням жуйки (Наука.., 8,1959, 33).

2. Їжа, яку повторно жують. Вулицею вздовж села пройшла череда худоби, залишивши за собою молочний запах жуйки (Чорн., Визвол. земля, 1959,152); // Предмети, які вживаються людьми для жування. Маленький дідок виплюнув чорну тютюнову жуйку (Трубл., І, 1955, 310); * Образно. Чи це буде захоплена розповідь, чи нудна жуйка, завчений переказ? (Донч., V, 1957, 406); * У порівн. Почав [дядько] потроху читати і так уважно читає, що що де не вичитає, те пам’ятає і двічі, як корова жуйку, пережує (Коцюб., І, 1955, 467).

Жува́ти жу́йку: а) повторно пережовувати їжу, що повертається з шлунка в ротову порожнину. Троє [оленів], в тому числі і оксамитовий, продовжували навстоячки жувати жуйку (Трубл., II, 1950, 25); // зневажл. Приймати їжу; їсти. Васька цілий день жував жуйку; б) (перен.) настирливо і нудно повторювати те саме. ..внушає [Каутський] німецьким читачам думку, ніби в Росії фабрики передаються окремим робітникам! І Каутський після цього на протязі десятків і десятків рядків жує жуйку про те, що фабрики не можна передавати поодинці робітникам! (Ленін, 28, 1951, 284).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 546.

Жу́йка, ки, ж. Жвачка. Тихо в оборі, худоба лягла на спочивок, жує собі жуйку. Драг. 3. Віл жуйку жує. H.-Волын. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 492.