ЖИВОКІСТ

ЖИ́ВОКІ́СТ, жи́воко́сту, ч., розм. ЖИ́ВОКОСТЬ, кості, ж. (Symphutum L.). Багаторічна трав’яниста рослина родини шорстколистих, цвіте жовтими чи синіми квітками. Підсушений корінь живокосту прикладають до кровотечних ран (Лікар. рослини.., 1958, 115); Збирають [бабки].. у вересні коріння живокості (Вільде, Троянди.., 1961, 264).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 526.

Живокі́ст, ко́сту, м. и живо́кість, кости, ж. Раст. а) Окопникъ, Symphutum officinale L. ЗЮЗО. I. 168. б) Trifolium ochrolecum. Шух. I. 22. Пахуча берізка коло сухого дуплинатого пенька повилась і сліпий живокіст, і кружево червоної смілки. МВ. І. 157.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 482.

живокі́ст = живокі́сть = живокі́с — багаторічна трав’яниста рос­лина родини шорстколистих, цвіте жовтими чи синіми квітками; рос­те по вогких лугах; здавна вико­ристовують при лікуванні перело­мів (звідси й назва); подекуди до­давали до купелі новонародженої дитини, щоб була здоровою і невразливою до захворювань.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 220.