ЖИВЕЦЬ

ЖИВЕ́ЦЬ, вця́, ч.

1. Принада у вигляді дрібної живої рибки, яку використовують для ловлі хижих риб. У Старику є глибокі ями, де можна впіймати окунів, носарів, на живця часом вчепиться щука чи судак (Коп., Подарунок, 1956, 98); * Образно. — Я не розумію тільки одного, як такий солідний інженер, як Микола Іванович, і той клюнув на цього живця (Собко, Біле полум’я, 1952, 159).

2. Корінці, паростки чи бокові гілки, з яких вирощують нові рослини. Садять живці [смородини] способом втикання або під кілок прямовисно і на всю глибину, що сприяє кращому приживанню їх (Сад. і ягідн., 1957, 268); Легко розмножується [тополя] стебловими живцями (Лісівн. і полезах. лісорозв., 1956, 70); // Кусочок стебла, пагона культурного дерева, який використовують для щеплення дичок. Охоронці зеленого багатства Карпат закладають насінні плантації. До молодих саджанців в розсаднику вони прищеплюють живці елітних дерев (Веч. Київ, 11.IX 1968, 4).

3. перен., рідко. Життєва сила, енергія. [Петро:] Значить — живець є? [Пріська:] Живець! То тільки примхи старечі… (Мирний, V, 1955, 161); В тілі ще бринів живець людини, груди командира ще дихали, серце тривожно діяло (Ле, В снопі.., 1960, 290).

4. діал. Ремінець з дерев’яною паличкою на кінці, що прикріплюється до невода. Забродчики закидали на товсту кодолу свої живці; живці обвивались кругом кодоли, як гадюки, і ніби всисались в неї, мов п’явки, а довбишки не давали їм розкручуватись (Н.-Лев., II, 1956, 227).

◊ До живця́ пройма́є — дуже хвилює, турбує, дошкуляє. До самого живця тими словами проймав (Мирний, III, 1954, 338).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 523.

Живе́ць, вця́, м.

1) Сила, жизненная сила. Ще єсть для всякої незгоди живець у вожая твого. Мкр. Г. 35.

2) Молодое, дикорастущее деревцо, выкопанне для окулировки; также новые побѣги, отростки садоваго дерева. Канев. у.

3) Въ деревѣ: живая древесина.

4) Источникъ, ключъ.

5) Пульсъ.

6) Живая мелкая рыба, которую надѣваютъ на удочку, какъ приманку.

7) Подпочва. Не можна дуже глибоко пускати плуга, бо можно живцю достати. Винниц. у.

8) Отличающійся въ разрѣзѣ темнымъ цвѣтомъ, плотный слой выдѣланной на подошвы кожи.

9) Ремешекъ съ деревянной палочкой на концѣ. Онъ прикрѣпляется къ неводу и свободнымъ концемъ съ палочкой накручивается на канатъ, когда его нужно тянуть. Як тілько мережа наближалась до берега, ті, що стояли на кінці кодоли, роскручували живці. Левиц. І.

10) Ремешекъ, около котораго плетется кнутъ. Мнж. 180.

11) Желѣзное кольцо посрединѣ верхней части ярма, — въ него проходить дышло экипажа, плуга. Шух. І. 165.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 480.