ДІЗНАВАТИСЯ

ДІЗНАВА́ТИСЯ і ДОЗНАВА́ТИСЯ, аю́ся, ає́шся, недок., ДІЗНА́ТИСЯ і ДОЗНА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док.

1. З’ясовувати або розгадувати що-небудь шляхом вивчення, розпитування і т. ін. Один у другого питаєм,.. Нащо живем? Чого бажаєм? І, не дознавшись, умираєм (Шевч., II, 1953, 39); В минулому людство мріяло дізнатися, який вигляд з космосу має наша Земля, зоряне небо, Сонце (Наука.., 7, 1961, 13); // Те саме, що дові́дуватися 1. І поки ви дознаєтесь, що ще є країна, не полита сльозами, кров’ю, То я одпочину… (Шевч., І, 1951, 244); Вони, жінки, завжди раніше за чоловіків дізнавалися про всілякі цікаві новини (Чорн., Визвол. земля, 1959, 66); Ледве лихо дозналося, де люди живуть (Номис, 1864, № 2009); // Розкривати, розгадувати таємницю і т. ін.; вивідувати, розвідувати. Дізнаються воріженьки Про щире кохання, Піде слава, піде слава, Піде й нарікання (Щог., Поезії, 1958, 64).

2. Те саме, що зазнава́ти. Зостанешся ти сиротою І дізнаєшся горя-біди (Стар., Поет. тв., 1958, 53).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 302.

Дізнава́тися, ю́ся, є́шся, сов. в. дізна́тися, на́юся, єшся, гл. Узнавать, узнать. Грин. II. 117. А як ся дізнали, — пану дали знати. Гол. І. 62. Дізнався я про землю. Ком. І. 18. См. Дознаватися.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 390.