ДІЗНАВАТИ

ДІЗНАВА́ТИ і ДОЗНАВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ДІЗНА́ТИ і ДОЗНА́ТИ, а́ю, а́єш, док., розм., рідко.

1. перех. і неперех. Те саме, що дові́дуватися 1. Любив дівчину півтора року, Доки не дізнали вороги збоку (Укр.. лір. пісні, 1958, 334); Старий дозна — розсердиться, А мати і гірше, Хоч я тебе любитиму За теє ще більше (Щог., Поезії, 1958, 74); // Те саме, що виві́дувати. Стражничиха доводила їм, що то чоловіка задля того поставлено, щоб, поміж людьми вештаючись, їх думки вивідував та всякі лиходійні заміри дізнавав (Мирний, IV, 1955, 352); Книжечки Мережаю та начиняю Таки віршами. Розважаю Дурную голову свою Та кайдани собі кую (Як ці добродії дознають) (Шевч., II, 1953, 163); // Те саме, що розпізнава́ти. Під час пригоди Дознати приятеля (Номис, 1864, № 9528).

◊ Дізна́ти (дозна́ти) му́дрості, заст. — розумно, мудро зробити, вчинити. Молебствіє архімандрит Сам на горі править, Святого бога просить, хвалить, Щоб дав їм [громаді м. Чигирина] мудрості дознати, Гетьмана доброго обрати (Шевч., II, 1953, 137).

2. перех. Те саме, що відчува́ти 1. Пісні соловейкові дзвінко-сріблисті! Невже ви замовкли, минули? О ні, ще не час! ще ж бо ми не дізнали Всіх див чарівливої ночі (Л. Укр., І, 1951, 50); // Те саме, що зазнава́ти. Був він маломовний і ніби похмурий, хоч від нього ніхто урази не дознавав (Вовчок, VI, 1956, 301); — Не займаймо її тепер! Хай вона упивається щастям своїм, хай вона дізнає його хоч раз на світі (Мирний, І, 1954, 59); — Слухайте, дітки, старого чоловіка. Я на світі доволі прожив і всього дознав (Барв., Опов.., 1902, 270); [Василь:] Дякую вам за вашу прихильність до мене, за ваше до мене співчуття і за те щире підтримання, якого від вас я дізнав (Сам., II, 1958, 102); // Те саме, що пережива́ти 1. Ніякої пригоди не дізнав.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 301.

Дізнавати, наю, єш, сов. в. дізна́ти, на́ю, єш, гл.

1) Узнавать, разузнавать, провѣдывать. Коби моя матінка не дізнала: бо як моя матінка дізнає, то зараз мене за нелюба віддає. Чуб. V. 391.

2) Узнавать, извѣдывать, испытывать. Єв. Мр. V. 25. Дізнає злющий злої муки. К. Псал. 8. См. Дознавати.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 390.