ДУБОВИНА

Дубови́на, ни, ж. = Домовина.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 452.

дубови́на = дереви́ще = чо́вен = ча́йка — старі назви домовини (перше слово походить від дуб, друге — від дерево, оскільки наші предки для домовини видовбували човен з дерев’яної колоди, перев. дубової); за давніми уявленнями, царство мерців було далеко за мо­рем, куди вела річка; тому мерця клали в човна (спочатку це видов­бане дерево, «лодія»), аби він лег­ше дістався раю; домовину й чо­вен (чайка) спочатку уявляли од­ним предметом; Ібн-Фазлан опи­сує обряд спалення багатого руського купця в 992 р. в човні; похорон у човні древлянським по­слам влаштувала княгиня Ольга; взагалі форма домовини нагадує форму човна, видовбаного з дерева (про це йдеться і в «Слові о полку Ігоревім»).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 204.