ДРІК

ДРІК¹, дро́ку, ч. Чагарникова або напівчагарникова степова рослина родини бобових, що цвіте жовтими чи білуватими квітами. В народі вживають відвар з гілок дроку при водянці [живота], при хворобах печінки, при всіх видах жовтяниці і як кровоспинне (Лікар. рослини.., 1958, 164); Внизу вся долина була затоплена жовтим цвітом дроку (Панч, Ерік.., 1950, 38).

∆ Дрік краси́льний (Genista tinctoria) — вид дроку, з стебел, листків і квіток якого одержують жовту фарбу. З деревних та кущових бобових нею [попелицею] пошкоджуються акація біла й жовта,.. дрік красильний і деякі інші (Шкідн. і хвор.. рослин, 1956, 246).

ДРІК², дро́ка, ч., діал. Овід, гедзь. Жайворінка [жайворонок] десь високо, По обніжках ховрашки, Дрік та муха, а ізбоку — Гук — незримої мошки (Манж., Вибр., 1950, 69).

◊ Дрік напа́в (нападе́, укуси́в, уку́сить) — те саме, що Гедзь (гедз) напа́в (укусив́) (див. гедзь). — Він, здається, незабаром буде за всіма, як той цуцик, — одказала понуро Христя. — Дрік такий нападе!.. — жартує Горпина (Мирний, III, 1954, 33).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 418.

Дрік, дроку, м.

1) Раст. дрокъ, Genista tinctoria. Лв. 99. А в городі чистоколі два кущики дроку. Мет. 70. Оці квітоньки так, каже, звуться, а оця травиця так…. оце березка, оце чебрець, оце дрік. Сим.

2) Оводъ.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 445.

дрік — чагарникова або напівча­гарникова рослина родини бобо­вих, що цвіте жовтими чи білува­тими квітками; з дроку красильно­го, який ще називають у народі жовти́лом, здавна виготовляють природну жовту фарбу; росте по всій території України; цвіте у червні-липні; використовується у народній медицині, зокрема проти жовтяниці; здавна використовує­ться в народі як чарівне зілля, наприклад в О. Стороженка «За­коханий чорт»: «Дорогою зірвав по кущику горицвіту, золототисячни­ку і дроку, згорнув докупи, закру­тив і заткнув собі за лівий чобіт. Себто для того, щоб чорт не знав, об чім дід буде розмовляти з відь­мою»; виступає також оберегом від відьом: «У нашім Купайлі кущик дроку, щоб не діждала відьма року». Внизу вся долина була затоплена жовтим цвітом дроку (П. Панч).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 201.