ДРАГЛИЙ

ДРА́ГЛИЙ, а, е, діал.

1. Драглистий (у 2 знач.). Ловили [дівчата] в затоці драглих медуз і виганяли з шкарубин полохливих крабів (Тулуб, Людолови, І, 1957, 260).

2. перен. Драглистий (у 3 знач.). Гидливо стиснув він губи, щоб не відчути дотику до її драглої, густо напудреної шкіри (Тулуб, Людолови, II, 1957, 244).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 404.

Дра́глий, а, е.

1) Студенистый.

2) Переносно: слабый, безсильный. Ум. Драгле́нький. Як маєш у руці що драгленьке, то пустити мусіш. МВ. (О. 1862. І. 85).

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 439.