ДОСЛУЖУВАТИСЯ

ДОСЛУ́ЖУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ДОСЛУЖИ́ТИСЯ, служу́ся, слу́жишся, док. Служачи, домагатися, досягати чого-небудь. І там доля не кинула — Дослуживсь [козак] до чину, Та й вернувся в село своє І служить покинув (Шевч., II, 1953, 108); Та все-таки йому, гордому бояринові, що виріс і великої честі дослужився при князівськім дворі, важко було прилюдно віддавати подяку за вирятування доньки мужикові (Фр.,VІ, 1951, 21); Не можна з’являтися додому, поки не дослужусь до вищого якогось чину (Мик., Кадильниця, 1959, 35); // тільки док. Служачи десь, зазнати чого-небудь небажаного, неприємного. — От і дослужилася у людей, от і заробила добра на свою голову! (Мирний, І, 1954, 85); Темрява трохи розсіялась, і він ясно побачив двох моряків, що точили шлангом з бочки вино.. Оце доглянув, оце дослуживсь караульний начальник (Кучер, Голод, 1961, 149).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 386.

Дослу́жуватися, жуюся, єшся, сов. в. дослужи́тися, жу́ся, жишся, гл. Дослуживаться, дослужиться. Дослужитись до великого чина. Левиц. І. 66. В кого ж ми ся, рідні браття, цього дослужили? Бал.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 429.