ДОСКАКУВАТИ

ДОСКА́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ДОСКАКА́ТИ, а́ю, а́єш, док. Стрибаючи, досягати якого-небудь місця; дострибувати. Мале ягнятко там гуляло; Скік-верть, сюди-туди — Та якось під той дуб і доскакало (Гл., Вибр., 1957, 100); Покричавши, вона якось доскакала до берега й таки замочила один чобіт (Н.-Лев., II, 1956, 139); // Навскач досягати якогось місця (про їзду на коні). — Бачити — бачили, аж сюди до греблі доскакували роз’їзди. І постріли теж чули (Головко, II, 1957, 296); Жене хлопець коня учвал, а в голові ще швидше стрибають думки. Доскакати б вчасно, попередити (Донч., І, 1956, 177).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 384.

Доска́кувати, кую, єш, сов. в. доскака́ти, ка́ю, єш, гл. Доскакивать, доскакать. Доскакує Сомко із Шрамом до провалля. К. ЧР. 169.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 429.